Захист України став справою життя Даніїла Кардаша. Уперше він одягнув військову форму у 22 роки, коли долучився до АТО. А після початку повномасштабної війни залишив окуповану територію, щоб повернутися до лав Збройних сил України.
Кардаш Даніїл Вікторович
03.05.1992 – 07.06.2026
Дитинство і юність
Даніїл Кардаш народився і виріс у селі Новопетрівка, колишнього Нижньосірогозького району, а нині Нижньосірогозької громади Генічеського району Херсонської області. До місцевої школи пішов у 1998 році і був на півтора року молодшим від однокласників, тому й закінчив навчальний заклад у 16 років.
Навчання давалося хлопцеві легко, любив гуманітарні науки, особливо історію. Незважаючи на юний вік, завжди був активним і відповідальним. За словами однокласників, мав гарні організаторські здібності, часто був у центрі шкільного життя, умів зібрати друзів навколо себе і придумати щось цікаве. З ним завжди було весело, а якщо потрібна була допомога — на Даню можна було розраховувати. Однокласники згадують його усміхненим, добрим і щирим. Кажуть, що він був саме з тих людей, яких важко забути, бо разом із ним залишилося багато теплих спогадів, шкільних історій і моментів, які хочеться згадувати знову і знову.
А ще Даніїл захоплювався туризмом і любив грати у футбол. Він виступав не лише за шкільну команду, а й за новопетрівську “Таврію”.
До речі, грою у футбол Даніїл займався і в більш зрілому віці — коли розпочав свою трудову діяльність. Друзі по команді розповідають, як він організовував активістів, аби привести до ладу футбольне поле: скосити траву, пофарбувати ворота, зробити розмітку на полі. А коли гравцям “Таврії” знадобилася нова форма та спортивний інвентар, саме він знайшов можливість вирішити це питання.
Про це згадує і мама Даніїла Ірина Вікторівна: “Даня особисто ходив на прийоми до керівника ТОВ “Новопетрівське” і переконав його придбати для команди нову форму й спортивний інвентар”.
Становлення
Після школи юнак вступив до Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ. Спочатку хотів навчатися за спеціальністю “Правоохоронна діяльність”, але через юний вік на обрану спеціальність Даніїл міг вступити лише через рік. Тож, аби не втрачати час обрав спеціальність “Правознавство”.
Перші два курси навчався в Херсоні, наступні — у Харкові.
Після завершення бакалаврату Даніїл працював у Нижньосірогозькому відділі державної виконавчої служби. Паралельно здобував додаткову освіту: вступив на заочне навчання до Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого та пройшов військову підготовку в Сумському державному університеті за програмою підготовки офіцерів запасу, і отримав звання молодшого лейтенанта.
АТО
У 2014 році, коли почалася Антитерористична операція на сході України, Даніїла Кардаша мобілізували. Спочатку він служив офіцером відділення офіцерів запасу та кадрів Нижньосірогозько-Іванівського районного військового комісаріату, а згодом був переведений у розпорядження командувача військами оперативного командування “Південь”.
Після демобілізації та нетривалої перерви, у лютому 2015 року його знову мобілізували, цього разу Дзержинський РВК міста Харкова. Офіцера Кардаша спочатку спрямували на курси перепідготовки та підвищення кваліфікації у Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. А з березня 2015 року він відбув за місцем несення служби у зону проведення АТО, служив коригувачем оперативного відділення командного пункту штабу 79-ї окремої аеромобільної бригади.
Даніїл Кардаш (на фото ліворуч) разом з бойовими побратимами з 79-ї окремої аеромобільної бригади. 2015 рік. Фото: Даніїл Кардаш / Facebook
У квітні 2016 року Даніїла звільнили у запас. Повернувшись до цивільного життя він влаштувався працювати юристом у ТОВ “Новопетрівське” у рідному селі. У вільний час займався спортом, до футболу додалися заняття силовими вправами.
Турнір пам’яті учасників АТО Сірогозщини. Футбольна команда “Таврія” (Новопетрівка) посіла ІІІ місце. Даніїл Кардаш третій ліворуч у верхньому ряду. 10 вересня 2016 року. Фото: Нижні Сірогози.City
Того ж року одружився. Вже за рік у подружжя народилася донька Ангеліна.
Демобілізований учасник АТО був частим гостем у рідній школі. Брав участь у патріотичних заходах, спілкувався з учнями, відповідав на їхні запитання та ділився власним досвідом. Учителі згадують, що він завжди говорив із дітьми щиро, без пафосу, і саме тому його слова знаходили відгук у юних слухачів.
Даніїл Кардаш на зустрічі з учнями Новопетрівської школи. 6 грудня 2017 року. Фото: Нижні Сірогози.City
Але мирне життя тривало недовго…
24 лютого 2022 року російські війська окупували Сірогозщину. У Новопетрівці, як і в інших населених пунктах окупованого лівобережжя Херсонської області, встановили блокпости, обмежили виїзд і в’їзд, почали шукати учасників АТО та українських військових. Даніїл розумів, що залишається в небезпеці поки перебуває на окупованій території. Однак організовував з друзями акції спротиву російській окупації та виходив на мітинги із жовто-блакитним прапором.
Сірогозщина: учасники акції спротиву російській окупації. Даніїл Кардаш на фото другий праворуч. 9 березня 2022 року. Фото: Даніїл Кардаш / Facebook
“Йому довелося шукати шляхи виїзду на підконтрольну Україні територію. Хоча Даня мав надію, що ЗСУ швидко звільнять південь”, — розповідає мама офіцера.
Останній раз Ірина Вікторівна бачила сина 21 квітня 2022 року. Йому вдалося виїхати з окупованої Нижньосірогозької громади, хоча ніяких “зелених коридорів” для евакуації не було, і дістатися Запоріжжя. Тут Кардаш одразу звернувся до Шевченківського районного територіального центру комплектування і повернувся до війська.
Даніїл Кардаш. 2023 рік. Фото: Даніїл Кардаш / Facebook
Даніїл Кардаш з побратимом 2023 рік. Фото: Даніїл Кардаш / Facebook
Спочатку служив начальником розвідки штабу протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. Згодом очолив відділення персоналу штабу.
Були поранення, контузії, виснаження. Але службу Даніїл Кардаш не залишив.
“Він буквально за три місяці вивчив усі накази, положення і закони”
Колеги згадують Даніїла, як військового, який гідно ніс службу і як сильного фахівця, який умів організувати роботу, приймати виважені рішення та нести відповідальність за людей.
Сержант-менеджер 3-ї категорії відділення персоналу штабу військової частини А7014 Алла Колодій познайомилася з Даніїлом Кардашем під час служби у 2023 році. Відтоді вона працювала під його безпосереднім керівництвом. На той час офіцер Кардаш виконував обов’язки позаштатного начальника групи, яка займалася оформленням посвідчень учасника бойових дій. Саме юридична освіта та професійні знання стали підставою для його призначення на цю відповідальну ділянку роботи.
“Даніїл Вікторович швидко сформував колектив та організував роботу підлеглих. Хоча багато чого доводилося вчити і опановувати, як то кажуть, з чистого аркуша, опрацювати купу методичок та інструкцій. Але це швидко дало результат, і за дуже стислий термін ми оформила близько 700 посвідчень учасника бойових дій військовослужбовцям бригади”, — розповідає Алла Колодій.
У вересні 2023 року Даніїла Кардаша перевели на посаду начальника стройової частини відділення персоналу штабу 66-ї ОМБр.
“Паперової роботи було дуже багато, але за ними стоять людські долі. Треба уважно вносити відомості про військовослужбовців — дати народження, посади, звання, а також інформацію про їхніх родичів. Це дуже відповідальна і копітка робота», — каже пані Алла.
За її словами, Даніїл дуже швидко опанував усю нормативну базу, необхідну для роботи.
“Ви просто не повірите: він буквально за три місяці вивчив усі накази, усі положення та закони України — усе, що стосувалося нашої служби. І зміг організувати роботу так, що все діяло як злагоджений механізм, за чітким алгоритмом”, — згадує вона.
Для Кардаша робота з документами ніколи не була просто бюрократією. Як юрист за освітою, він розумів, що за кожним наказом, записом і довідкою стоїть конкретна людина. Тому особливо ретельно контролював своєчасність оформлення військових звань.
“Ми жодного дня не мали затримки із оформлення військового звання військовослужбовцям. А перед цим були прецеденти, коли оформлення документів затримували майже на півроку. Людина вже мала отримати наступне звання — капітана чи старшого лейтенанта, — а про це могли просто забути”, — розповідає Алла Колодій.
Ще однією сферою відповідальності Кардаша було укомплектування бригади кадрами. Адже в умовах війни підрозділ постійно потребує поповнення, тому що є поранені та загиблі бійці. Тож він налагодив цей напрямок роботи й контролював, щоб нове поповнення вчасно прибувало до бригади після проходження необхідної підготовки у військових навчальних центрах. Для нього було важливо, щоб військовослужбовці приходили до підрозділу вже підготовленими та готовими виконувати свої посадові обов’язки та бойові завдання.
“Так як ми перебували неподалік лінії фронту, Даніїл Вікторович дбав і про безпеку документів. Папери регулярно опрацьовували та передавали до архіву, аби не допустити витоку інформації. Робили це щомісяця. Бо, не дай Боже, щоб росіянам стали доступні ці дані”, — пояснює Алла Колодій.
Підлеглі згадують майора Кардаша, як вимогливого, і в той же час людяного керівника. Він хотів, щоб термінові завдання виконувалися одразу, без затримок. Водночас дбав про своїх підлеглих, більшість яких були старші за нього за віком.
“Якщо робота є — її треба зробити вмить. Якщо термінова — її треба зробити просто зараз. Він дуже цього вимагав. Але за вимогливістю завжди стояла людяність, — згадує Алла Колодій. — Попри близькість лінії фронту, старався зробити умови нашої роботи та побуту максимально комфортними. Щоб ми не відволікалися на вирішення побутових проблем. Знав про сімейні проблеми членів свого колективу, пропонував допомогу у разі потреби”.
За словами пані Алли Даніїл Кардаш вимагав уважного ставлення до військовослужбовців та їхніх родичів, якщо вони зверталися до підрозділу за довідкою, витягом, документом для дитини. Щоб все робили без зайвої тяганини та бюрократизму.
У листопаді 2025 року Даніїла Кардаша перевели на посаду начальника відділення персоналу штабу 66-ї ОМБр 18-го армійського корпусу оперативного командування “Захід”.
Через кілька днів після призначення він разом із чотирма побратимами потрапив під ракетний обстріл. Даніїл отримав важку контузію та закриту черепно-мозкову травму. Після лікування перебував під медичним наглядом, але роботи не залишив.
Родина
Пані Алла розповіла, що Даніїл дуже турбувався про своїх батьків, які залишилися в окупації. Знав, який тиск з боку окупаційної влади їм доводиться витримувати. Але зарадити цьому ніяк не міг. Коли була можливість поговорити по телефону — казав рідним, що потрібно шукати можливості для виїзду.
Особливе місце в житті Даніїла Кардаша займала донька Ангеліна. Хоча з її мамою він був розлучений, однак постійно підтримував зв'язок із дитиною. По можливості щовечора вони разом вчили англійську мову, географію та математику. Говорили по відеозв'язку. А коли йому давали кількаденну коротеньку відпустку — їхав до донечки в Берестин, що в Харківській області, щоб провести з нею разом час, відвідати аквапарк, зоопарк чи просто сходити на річку.
Це останнє фото, яке Даніїл Кардаш розмістив н своїй на сторінці у Фейбуці. 8 квітня 2026 року. Фото: Даніїл Кардаш / Facebook
Останні дні
20 липня, за словами Алли Колодій, підрозділ, яким керував майор Кардаш, переїхав у нове приміщення. Однак невдовзі туди влучили дві ракети. Даніїл одразу організував евакуацію працівників. Зрозумів, що їх розташування росіяни вирахували, бо не припинили обстріл будівлі. І почав пошук нового, більш безпечного місця для роботи.
Але небезпека наздогнала його знову…
“Даніїл разом з товаришами по службі їхав у авто. Почався обстріл, вони зупинили машину, і буквально за п'ять метрів від них прилетів дрон і скинув вибухівку. Якби вони затрималися хоча б на кілька хвилин довше — усі б могли загинути”, — згадує пані Алла.
Смерть, здавалося, неодноразово проходила зовсім поруч.
6 червня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Середнє Краматорського району Донецької області стан майора Кардаша раптово погіршився. Це вже потім медики констатують, що далася взнаки травма отримана ним під час ракетного обстрілу минулого року.
На позицію викликали медика. Даніїлу надали першу допомогу та ухвалили рішення про евакуацію. Близько шостої ранку його евакуювали з позиції за допомогою засобів наземних роботизованих комплексів до медичного закладу. Стан офіцера залишався тяжким.
Того ж дня Кардаша доставили до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону у вкрай важкому стані, і госпіталізували до відділення реанімації та інтенсивної терапії. Однак реанімаційні заходи не дали результату, і 7 червня медики констатували біологічну смерть.
Даніїлу Кардашу було 34 роки…
За службу Даніїл Кардаш був нагороджений відзнакою Президента України “За оборону України”, знаком пошани “За зразкову службу” та відзнакою Міністерства оборони України “Воєнний хрест”.
Він пройшов шлях від молодшого лейтенанта до майора Збройних сил України. Від офіцера запасу — до начальника відділення персоналу штабу. Від цивільного юриста — до військового, який у найскладніші моменти відповідав за сотні людей та їхні долі.
Прощання з майором Кардашем відбулося 18 липня у храмі Пресвятої Діви Марії Ангельської у Вінниці. На церемонію прийшли батьки, які нарешті змогли виїхати з окупації, побратими, військові та земляки.
Батьки не очікували, що на прощанні будуть представники рідної Херсонщини. Для них це стало важливою підтримкою.
Даніїла Кардаша поховали того ж дня з військовими почестями на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.
