На тимчасово окупованій частині Херсонської області окупаційна адміністрація затвердила план профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на 2027–2028 роки. Згідно з документом, вакцинацію планують проводити серед жителів із груп ризику та працівників окремих професій.
Хто повідомляє: про це повідомляють підконтрольні Росії медіа з посиланням на окупаційну адміністрацію регіону. За інформацією окупаційної влади, документ підписав так званий “головний державний санітарний лікар” Володимир Туров.
Окупаційна влада затвердила перелік щеплень
Як стверджують окупаційні чиновники, рішення ухвалили з огляду на наявність природних осередків туляремії та лептоспірозу, циркуляцію вірусу сказу серед тварин, а також випадки вітряної віспи, позалікарняних пневмоній і гострих кишкових інфекцій.
Планом передбачено вакцинацію за епідемічними показаннями проти:
— кліщового енцефаліту;
— сибірки;
— сказу;
— черевного тифу;
— вірусного гепатиту А;
— інших інфекцій залежно від епідемічної ситуації.
В окупаційній адміністрації заявляють, що особливу увагу приділятимуть людям із груп ризику та мешканцям територій, де виявлено природні осередки небезпечних інфекцій.
Чи є такі щеплення законними?
Сам по собі перелік таких вакцин не є незвичним. У багатьох країнах, зокрема в Україні, існують щеплення за епідемічними показаннями. Їх проводять не всьому населенню, а лише окремим категоріям людей, якщо існує реальний ризик зараження через професію, місце проживання або спалах інфекції.
Наприклад:
— вакцина проти сказу застосовується для ветеринарів, лісників, мисливців або після контакту з потенційно інфікованою твариною;
— вакцина проти сибірки використовується лише для окремих професійних груп із високим ризиком;
— вакцинація від гепатиту А може проводитися під час спалахів захворювання;
— щеплення проти кліщового енцефаліту рекомендовані людям, які перебувають у регіонах, де поширений цей вірус.
Тобто сама практика вакцинації за епідемічними показаннями відповідає міжнародним підходам у сфері громадського здоров'я.
Які ризики існують на окупованій території?
Водночас проведення будь-яких медичних заходів на тимчасово окупованих територіях викликає низку питань.
Зокрема:
— неможливо незалежно перевірити, чи дійсно існують підстави для масової вакцинації саме від перелічених інфекцій;
— відсутній незалежний контроль за якістю медичних препаратів та умовами їхнього зберігання;
— українські органи влади та міжнародні організації практично не мають можливості здійснювати моніторинг медичної системи на окупованій території;
— інформація про епідемічну ситуацію надходить виключно від окупаційної адміністрації, тому її неможливо повністю підтвердити.
Крім того, міжнародне гуманітарне право покладає на державу-окупанта обов'язок забезпечувати населення окупованої території медичною допомогою та вживати заходів для боротьби з поширенням інфекційних захворювань. Водночас такі заходи мають здійснюватися відповідно до міжнародних гуманітарних стандартів, бути медично обґрунтованими та не порушувати права цивільного населення.
Таким чином, сама вакцинація за епідемічними показаннями не суперечить міжнародній медичній практиці, однак в умовах окупації відсутність незалежного контролю не дозволяє перевірити обґрунтованість заяв про епідемічні ризики, добровільність проведення щеплень та дотримання стандартів їхньої організації.
