Новий навчальний рік для більшості школярів Херсонщини знову розпочинається онлайн. Через складну безпекову ситуацію повноцінного очного навчання в області не буде. Як працюють школи в умовах війни, що змінюється для дітей, які перебувають в окупації, і якою ціною здобувається українська освіта — у нашому матеріалі.
Постійно доводиться шукати зв’язок
Розкрити шкільну тему наштовхнула розмова з 12-річною Веронікою — ученицею однієї з дистанційних закладів освіти Скадовського району лівобережної Херсонщини.
Дівчина майже не пам’ятає, як це — сидіти за партою, виходити до дошки чи відповідати перед класом. Її перші шкільні роки припали на пандемію, коли навчання більше проходило онлайн. А з початком повномасштабної війни вона знову навчається дистанційно — у своєму рідному ліцеї.
Найбільше, каже Вероніка, їй бракує живого спілкування. Але дистанційна освіта для неї — це не лише про нестачу однокласників поруч. Це ще й постійний ризик та пошук зв’язку.
“Увесь час треба шукати зв'язок, іноді доводиться навіть на горище залазити, аби під’єднатися до заняття, бо там ловить краще”, — ділиться дівчина.
Мати Вероніки, пані Наталія, додає, що нині дедалі важче приховувати від окупаційної влади факт навчання дитини в українській школі. Росіяни перевіряють телефони та інші гаджети, розглядають навчання в українській онлайн-школі як непокору та загрозу своєму режиму.
Як працюватимуть школи Херсонщини у новому навчальному році
За даними Херсонської ОВА, у 2026/2027 навчальному році на Херсонщині працюватимуть 177 закладів загальної середньої освіти. Більшість — 168 — навчатимуть дистанційно, ще дев’ять готуються до роботи у змішаному форматі.
Це означає, що повноцінного повернення дітей до шкільних парт область поки не має. Водночас там, де дозволяє безпекова ситуація, поступово розширюють можливості для занять у класах — зокрема за місцем релокації шкіл та у перевірених укриттях.
Попри війну, освітню мережу області намагаються зберегти. Для Херсонщини це особливо важливо, адже школа залишається зв’язком дитини зі своєю громадою, навіть якщо сама дитина давно живе в іншому місті, іншій країні чи на тимчасово окупованій території.
Масштаб змін добре видно з кількості учнів. На початку 2022/2023 навчального року в закладах загальної середньої освіти Херсонської області навчалося 66 250 дітей. На початок 2025/2026-го їх залишилося 50 632, а на 2026/2027 навчальний рік прогнозують 44 975. Отже, за чотири роки система освіти області втратить понад 21 тисячу учнів — більше третини від довоєнної чисельності.
Причому нині херсонські школи фактично працюють із дітьми, розкиданими по різних частинах світу. У 2025/2026 навчальному році 24 673 школярі перебували за кордоном, ще 7206 — на тимчасово окупованій території Херсонщини. Тобто майже половина школярів Херсонької області фізично перебуває за межами України.
Для херсонських закладів освіти дистанційне навчання давно стало не тимчасовим рішенням, а новою реальністю. Учитель працює з дітьми, які одночасно можуть перебувати в різних країнах, містах — і навіть під окупацією.
У новому навчальному році змішаного навчання стане більше. Три заклади проводитимуть навчання за місцем релокації — два у Кривому Розі та один у Миколаєві.
Ще шість шкіл організовуватимуть заняття у захисних спорудах на території Херсонщини. Йдеться про заклади деокупованих громад — Білозерської, Високопільської, Дар’ївської, Музиківської, Кочубеївської та Чорнобаївської, де є перевірені захисні споруди.
У Високопільській громаді 367 учнів навчатимуться в змішаному форматіФото: Міносвіти України / Facebook
Звісно, це ще не повернення дітей до звичного шкільного життя. Але там, де дозволяє безпека, діти поступово отримують можливість хоча б частину навчання проходити не перед екраном, а поруч з учителем та однокласниками.
У Херсонській міській громаді всі школи залишаються дистанційними. Через безпекові ризики, демографічну ситуацію та відтік дітей із 1 вересня призупиняється робота 17 закладів загальної середньої освіти. Мережу оптимізували до 43 шкіл, у яких планують навчати близько 16,5 тисячі дітей.
Чи допоможуть нові правила зберегти дистанційні школи?
Ще рік тому однією з найбільш болючих проблем для Херсонщини була загроза закриття невеликих дистанційних шкіл через недостатню кількість учнів.
Тепер правила наповнюваності стали гнучкішими. Базова вимога для дистанційного класу — 20 учнів, однак для шкіл на тимчасово окупованих і прифронтових територіях, а також у селах і селищах засновник може зменшити мінімальну кількість учнів до 10. Крім того, дистанційна школа не обов'язково повинна мати всі паралелі класів.
Для дітей, які через війну перебувають за кордоном, Міністерство освіти і науки запровадило українознавчий компонент — скорочену освітню програму, що дозволяє зменшити навчальне навантаження. Учням не потрібно повністю проходити дві шкільні програми: предмети, вивчені в іноземній школі, можуть бути перезараховані, а в українській дитина дистанційно опановує передусім предмети та курси з українознавчим компонентом.
Для Херсонщини це важливо, адже дає шанс зберегти невеликі школи та освітню мережу громад, де через окупацію, евакуацію й розпорошення дітей кількість учнів постійно зменшується.
Втім, відтік дітей з херсонських дистанційних шкіл пов'язаний не лише з війною та переїздами родин. На нього впливають і зміни в державній соціальній політиці щодо виплат внутрішньо переміщеним особам. Зокрема, за Постановою КМУ №332 сім'ї переселенців втрачають допомогу, якщо в громаді їхнього теперішнього проживання є умови для очного або змішаного навчання, але дитина залишається суто на дистанційці.
За словами освітян, нові умови отримання допомоги змушують частину переміщених родин обирати між фінансовою підтримкою та навчанням дитини дистанційно у школі рідної громади.
Це безпосередньо позначається на кількості учнів в закладах освіти, які працюють дистанційно. Директорка ліцею №1 Горностаївської територіальної громади Каховського району Любов Степанова підтверджує цю тенденцію:
“У нашому ліцеї кількість учнів зменшилася, бо цього навчального року багато дітей пішло на офлайн-навчання. Причина переважно в тому, що батькам ВПО виплачують допомогу тільки тоді, коли діти навчаються очно. Щоправда, багато прибуло до 10 класу. Наразі у нашому ліцеї 445 учнів”.
А пані Вікторія, вчителька закладу освіти з Генічеського району, говорить про причини, які утримують дітей у своїх школах:
“Серед наших учнів багато дітей із родин ВПО. Деякі перейшли до шкіл за новим місцем проживання, але чимало залишилися навчатися дистанційно у своїй школі. Причини різні: для когось важливі фінансові можливості чи безпека, для інших — небажання додавати дитині ще один стрес, пов’язаний із новою школою та колективом. Думаю, для дітей можливість залишатися у своїй школі — це не лише про освіту, а й про відчуття стабільності та збереження зв’язку з тим, що для них досі залишається рідним”.
Але збереження школи — лише частина проблеми. Значно складніше зберегти зв’язок із нею дітям, зокрема, які залишилися в окупації.
Діти на ТОТ: українська школа між можливістю і ризиком
Українські школи Херсонщини вже четвертий рік навчають дітей, яких фізично не бачать. Учні, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, можуть здобувати українську освіту дистанційно, за окремими формами навчання. Для таких дітей це можливість зберегти українську мову, освітній простір та зв'язок з Україною. Це особливо важливо на тлі русифікації та мілітаризації освіти на окупованих територіях.
Водночас навчання в українській школі на ТОТ може становити небезпеку. Окупаційна влада посилює контроль, перевіряє телефони та інші гаджети, намагаючись виявити тих, хто продовжує навчатися за українськими програмами. Тому деякі родини обирають екстернат, педагогічний патронаж або сімейну форму навчання, щоб зменшити ризик викриття.
Є й інша проблема — суто технічна. Тривалі відключення електроенергії, нестабільний інтернет і мобільний зв'язок часто роблять регулярне онлайн-навчання практично неможливим.
“Нинішнього року буде складніше навчати дітей, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, так як світло відсутнє, інтернет також слабкий. Але, сподіваємось, що все ж таки звʼязок знайдемо і надамо освітні послуги в повному обсязі. Вчителі виходитимуть на звʼязок у будь який час. Тож, до роботи ми готові. Ми знаємо, що учні і батьки чекають на наші цікаві і змістовні уроки, адже це ще один ланцюжок, який поєднує нас, бо ми — українці”, — зазначила Любов Степанова.
Для частини дітей до технічних проблем і ризику викриття додається ще й подвійне навчання. Вдень вони змушені відвідувати окупаційну школу, а українську програму опановують потайки — ввечері або у вихідні. Це виснажує дітей і водночас збільшує ризики для всієї родини.
Чому так важливо зберегти дистанційні заклади освіти, говорить і пані Вікторія.
“Думаю, цього року окупантам буде складно організувати навчання на захоплених територіях. Проблеми зі світлом, водою, пальним, посилення обстрілів і відсутність нормальних укриттів — усе це ставить під загрозу роботу їхніх шкіл. До того ж росіяни суттєво скоротили мережу і дітей доводиться підвозити. Тому вони скоріше створюватимуть видимість нормального навчального процесу, ніж зможуть його справді забезпечити. А дітям треба навчатися — і в цьому їм допоможуть наші онлайн-школи”.
І все ж українські освітяни наголошують, що безпека дитини має бути першою. Якщо через обставини в окупації учень не може регулярно виходити на зв'язок з українською школою, освітні прогалини можна буде надолужити після виїзду на підконтрольну Україні територію або деокупації за спеціальними спрощеними програмами. У 2026 році спростили механізм визнання результатів навчання дітей, які проживають або проживали на тимчасово окупованих територіях.
Але в цій ситуації головне — зберегти дитину. Освіту можна надолужити. Життя — ні.
Війна змінює і професію вчителя
Кілька років дистанційної роботи змінили саму професію вчителя. Цифрові інструменти, нові методики та вміння підтримувати контакт із дітьми, розкиданими Україною, світом і окупованими територіями, стали частиною щоденної роботи педагогів. Освітяни Херсонщини опановують цифрові технології, штучний інтелект, кібербезпеку й медіаграмотність, навчаються працювати за оновленими програмами, проходять атестацію та підвищують кваліфікацію, зокрема на базі Херсонської академії неперервної освіти. Водночас вони презентують і власні напрацювання — зокрема освітній проєкт SWITLO, що узагальнює досвід роботи та адаптації педагогів в умовах війни. Окремий напрям — підготовка до викладання українознавчого компонента для дітей, які перебувають за кордоном.
Освітяни Херсонщини взяли участь у щорічній Всеукраїнській педагогічній серпневій конференції. 2026 рікФото: управління освіти Херсонської ОВА / Facebook
Херсонська освіта сьогодні працює в умовах, які ще кілька років тому важко було уявити: безпечних шкіл майже немає, учні розсіяні Україною та світом, частина дітей залишається в окупації. Але школа продовжує пристосовуватися, шукати своїх учнів і не втрачати їх. Мабуть, саме в цьому сьогодні її головна місія — зробити все можливе, щоб війна не позбавила херсонських дітей освіти, майбутнього та зв’язку з Україною.
