У тимчасово окупованій Горностаївці Каховського району Херсонської області пошкоджено будівлю Музею народної творчості та побуту. Про це повідомила окупаційна адміністрація, заявивши, що причиною стали атаки безпілотників. Якби не російська війна та окупація, музей продовжував би працювати, приймати відвідувачів, його фонди поповнювалися б новими експонатами, а жителі громади й надалі дбали б про збереження своєї історичної пам’яті. Натомість тепер під загрозою опинилося місце, де десятиліттями зберігалися унікальні свідчення історії Горностаївщини, її традицій та побуту.
Історія музейної справи у Горностаївці налічує не одне десятиліття. Горностаївський краєзнавчий музей був заснований у 1979 році. Поступово навколо нього формувалася значна етнографічна колекція, а згодом виник і Музей народної творчості та побуту. За даними “Енциклопедії Сучасної України”, музейне зібрання Горностаївки налічувало понад 7 тисяч одиниць зберігання. Це були археологічні, палеонтологічні та етнографічні матеріали, предмети побуту й одяг селян XVIII–XIX століть.
Окремий музей народної творчості та побуту став результатом багаторічної роботи місцевих ентузіастів, краєзнавців і музейних працівників, які прагнули зберегти культурну спадщину Таврійського краю. Жителі Горностаївщини поколіннями передавали до музею старовинні речі зі своїх родинних осель. Так формувалася колекція, яка розповідала про життя людей не через підручники, а через речі, якими вони щодня користувалися.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Починалося все зі “Світлиці баби Даші” — етнографічної експозиції, створеної на основі творчої спадщини односельчанки, народної майстрині-умілиці Дарії Терентіївни Куліш. На її честь і назвали експозицію. Згодом вона стала одним із важливих осередків збереження народної культури Горностаївщини та підґрунтям для створення музею народної творчості та побуту.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Музей розміщувався у приміщенні колишньої земської школи. Тут були облаштовані експозиційні простори, присвячені народним ремеслам, живопису та традиційному побуту. Серед них — відділ “Народні ремесла”, виставкова зала живопису, “Світлиця баби Даші”, творча майстерня та інші експозиції. Відвідувачі могли побачити старовинні рушники, традиційний чоловічий та жіночий одяг, взуття, предмети домашнього інтер’єру, глиняні, дерев’яні та ковані вироби, ткацький верстат, а також старовинні знаряддя для ткацтва та вишивання. Лише гончарських виробів у колекції було понад сотню.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Особливу цінність становила колекція дерев’яних скринь, кількість яких вважалася однією з найбільших серед музейних закладів півдня України. Окремої уваги заслуговувала етнографічна експозиція “Світлиця баби Даші”. Вона відтворювала традиційний інтер’єр української оселі та показувала, яким був повсякденний побут людей цього краю. Посуд, хатнє начиння, текстиль, одяг, предмети праці — усе це дозволяло побачити життя наших предків таким, яким воно було насправді.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Для музейників це були не просто старі речі. За кожним експонатом стояла конкретна людська історія. Рушник розповідав про майстерність жінок, які його вишивали, скриня — про родину, яка зберігала в ній своє майно, глиняний посуд — про щоденний побут, а ткацький верстат — про працю та ремесло, яким володіли місцеві жителі. Саме з таких предметів складалася жива історія Горностаївщини.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Формування цієї колекції було справою не одного покоління. Люди зберігали старожитності у своїх домівках, а потім передавали їх до музею, розуміючи, що родинна реліквія може стати частиною історії всього краю. Завдяки цій роботі вдалося зібрати тисячі предметів, які могли б просто зникнути разом зі старими будинками, їхніми господарями та зміною поколінь.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Тому нинішнє пошкодження музейної будівлі викликає особливе занепокоєння. Саму будівлю після звільнення території можна буде відремонтувати або відновити. Значно складніше буде повернути те, що могло бути втрачено всередині. Наразі немає повної достовірної інформації про стан усіх музейних фондів після пошкодження будівлі. Невідомо, яка кількість експонатів залишилася неушкодженою, що саме могло постраждати та чи були окремі музейні предмети переміщені до моменту удару.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Це питання матиме особливе значення після звільнення Горностаївки. Тоді потрібно буде встановити долю музейної колекції, провести її інвентаризацію, з’ясувати, які предмети збереглися, а які могли бути знищені чи вивезені. Важливо буде також зібрати документи, фотографії, описи експонатів та спогади людей, які працювали в музеї або передавали туди родинні реліквії.
Бо втрата музею — це не лише пошкоджені стіни. Це ризик втрати частини пам’яті громади.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Окупаційна влада може пояснювати руйнування своїми версіями, але для жителів громади важливіше інше — що сталося із самим селищем, його установами, культурною спадщиною та людьми за роки російської окупації.
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
Горностаївський музей народної творчості та побуту. 2020 рікФото: з особистого архіву Любові Руді
