Довгий час я не торкалася цієї теми. Проживши майже півроку в тимчасово окупованому рідному селищі Горностаївка на лівобережній Херсонщині, я все ж не можу оцінити до кінця об'єктивно того стану моїх односельців, які вже півтора роки залишаються там, де росія править свої закони. Як їм сьогодні живеться, що вони відчувають, чи чекають на визволення — в сьогоднішніх одкровеннях та роздумах.
Перші місяці окупації зміцнили та згуртували людей
Горностаївка у 2020 році. Скріншот відео Херсонської ОДА
Ось уже й рік минає, з того часу, як виїхала з рідного дому, бо ситуація складалася небезпечною для перебування на тимчасово окупованій території. Виїхала у невідомість і скитаюся вже рік, як бездомна біженка. Та сьогодні мова не про це, і не про багатьох таких же вимушених переселенців — як би там не важко виживати, ми, хоча й у відносній, але безпеці.
Мова про тих, хто залишився там, на тимчасово окупованій російськими військами території.
Перші місяці окупації, здавалося, зміцнили, згуртували та проявили наших людей: сміливі акції протесту, мітинги попри присутність військових, вітання при зустрічі “Слава Україні!” — були як основа самопорятунку. Сама була учасником цих подій. Під час цих мітингів панувало піднесення і віра! Віра в те, що ця війна ненадовго, що за кілька тижнів (ну, може за місяць — два) українську землю звільнять від російської навали. Бо ж наші воїни сміливі й сильні! Ми тоді ще не усвідомлювали, що цього замало, — потрібна зброя та нові сили.
Горностаївка 2022 рік. Фото pivdenukraine.com.ua
У перші місяці окупації на території Херсонської області зникли товари в магазинах, закрилися аптеки, припинили працювати банки та банкомати, пенсіонери, яким видавали пенсію через Укрпошту, її не мали змоги (і сьогодні не мають) одержувати. Виникли проблеми з готівкою. Хоча постачання товарів почало відновлюватися (здебільшого з Криму), однак не було готівки щоб їх придбати. Та працювали волонтери, які шукали продукти та лікарські препарати, допомагали найбільш незахищеній категорії громадян.
Згодом на адмінспорудах окупанти наш Прапор замінили на свій триколор.
Горностаївка 2022 рік. Колаборант Юрій Гранкін, призначений окупантами гауляйтером Горностаївки, піднімає прапор рф біля селищної ради. Фото з Telegram-каналу
А ще вони зірвали Український Герб з пам'ятника Незалежності. Потім його зовсім знесли та встановили пам'ятник леніну.
Горностаївка. Такий вигляд мав пам‘ятник Незалежності до окупації селища росіянами у 2022 році. Фото wikimapia.org
Окупаційна влада зайняла кабінети в адмінбудівлі. Люди забули, що таке спокій. Та це був тільки початок…
Масово почали виїздити на підконтрольну територію, здебільшого, щоб убезпечити дітей, дати їм можливість навчатися. А ті, хто залишилися, опинився в недвозначній ситуації.
Таке психологічне випробування не кожному під силу
І це справді так. Людям доводиться не просто змінювати свій звичний ритм життя, а фактично відмовлятися від нього. Адже поступово російська окупаційна влада почала проводити різні кампанії з приборкання проукраїнського населення. Спочатку вони не мали бажаної ефективності. Однак, з часом їхні дії ставали все більше настирливіші, і люди змінювалися — зокрема підлаштовувалися під ситуацію щоби вижити.
Окупаційні війська почали проводити “зачистку” учасників АТО та активістів, когось забирали з собою “на підвал”, іншим просто погрожували. Декого випускали — вони поверталися додому виснажені, але не зломлені, бо нікого не виказали, не підписали паперів на співпрацю з окупантами. А про декого із земляків вже рік нічого невідомо — чи живий?
Електоральні проросійські настрої окремих мешканців громади теж проявилися — дехто з перших днів пішов на співпрацю, став колаборантом. Таких небагато, але вони є.
Водночас, попри те, що дійсно трапляються такі, хто від образи чи заради шматка хліба “приклеївся” до “руzького міра”. Та для переважної більшості населення найголовніша проблема — збереження життя та гідності.
І чим довше триває війна, чим більше люди знаходяться в окупації — тим вища ймовірність того, що люди, які з різних причин залишилися жити на окупованих територіях, будуть готові прийняти будь-які дії для виживання.
Окупанти активно користуються психологічним станом українців, аби швидше отримати максимально лояльне населення, яке не допомагатиме українській армії. Вороги розуміють: українці в окупації змушені взаємодіяти з ними. Це дозволяє розповсюджувати провокаційні міфи про те, що мешканці тимчасово окупованих територій заплямовані перед Україною. Пропаганда посилює ці страхи й наполягає: тільки-но території будуть звільнені, Україна відразу розпочне поголовну мобілізацію, усіх без винятку звинуватять у колаборації.
Перед вибором: брати чи не брати російський паспорт в окупації
Нині Горностаївки, що знаходиться лівобережжі, тимчасово окупована. Скріншот maps.visicom.ua
Сьогодні чимало моїх знайомих із тимчасово окупованої лівобережної Херсонщини вже оформили паспорти держави-агресора або ще перебувають у цьому примусовому процесі. На жаль, є ті, хто зробив цей вибір добровільно і свідомо, пішовши на співпрацю з росіянами. Про них, зрадників і колабораціоністів — це окрема тема. Вони мають відповісти за зраду. Водночас поряд із цим залишається дійсність, яку хочеш-не хочеш, а вимушений прийняти. І ці люди швидше заручники ситуації та потерпілі, а то й, навіть, жертви кремлівської агресії.
Чесно кажучи, до цієї теми мене підштовхнув коментар під матеріалом, де спростовувалися чутки стосовно того, що пенсіонери, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, ніби то не отримуватимуть української пенсії, а їхні картки будуть заблоковані. Під цим постом з'явився коментар. Пише Володимир Михайлович: “Я знаю багатьох пенсіонерів в окупації, які раді що знаходяться під рашистами і отримують по 10 тисяч кривавих рублів , і тому не дуже хочуть звільнення територій! Тому треба якось переглянути таким пенсії від України!”
Поцікавилася у своїх земляків, чи то правда, що мешканці тимчасово окупованих територій “не дуже хочуть звільнення”?
Пані Тетяна (прізвища тут і далі не вказуємо з причин безпеки) спростувала такі заяви, і висловила, як сама сказала, “думку пересічної української пенсіонерки з окупації”.
— Не вірте цьому. Я спілкуюся з багатьма односельцями і переконана: переважна більшість людей чекають ЗСУ і вірять, що Херсонщину і всю Україну обов'язково звільнять від російського поневолення. Адже у кожного з нас життя пов'язане з Україною, з дітьми та внуками: в багатьох чоловіки, сини, внуки служать в ЗСУ; є сім'ї, які в цій війні втратили рідних та близьких; майже в кожного члени родини вимушено виїхали на підконтрольну територію, щоб убезпечитися від війни. Без них пенсіонери не уявляють свого життя.
Просто сьогодні ми потрапили в безвихідну ситуацію. Люди беруть російський паспорт не тому, що підтримують російську владу — вони вимушені це робити задля збереження власного життя. Ти знаєш, що я сама особисто була проти того, аби брати російський паспорт, не отримувала від них ніякої допомоги. Навіть осуджувала тих, хто це робив. І таких як я багато. Але сьогодні ми вимушені це робити, бо нас поставили в такі умови, що маємо думати, як вижити. І насамперед, це можливість полікуватися в лікарні, а також потреба в ліках, які тут дуже дорогі, — говорить пані Тетяна.
При цьому вона зазначила: люди люблять Україну, прагнуть бути незалежними, вірять в перемогу. І хоча в окупації складно допомагати Україні, але навіть звідти, не маючи доходів, знаходять можливість донатити на ЗСУ. Щоправда, зазначає, є й такі, що першими побігли працювати до окупантів і вони мають відповісти за зраду.
Хворіти дорого і небезпечно
Насправді, тиск стосовно отримання паспортів з кожним днем наростає. Пані Тетяна додає, що без російського паспорта люди не можуть лікуватися. Були випадки, коли через ненадання медичної допомоги в лікарні дехто помирав. А хлопцю, у якого була підозра на перелом, перев'язали руку й відправили додому — лікар відмовив робити операцію, бо в хворого не було громадянства росії.
Подібні факти розповідають жителі Горностаївської громади.
”Людям доводиться буквально вмовляти лікарів надати їм медичну допомогу, але ті відмовляють і першим ділом питають про наявність російського аусвайса. Один із мешканців Горностаївки кілька тижнів тому помер через те, що його відмовилися вчасно пролікувати, хоча він би міг ще багато прожити. Йому було лише біля 63-65 років”, — повідомив Центр журналістських розслідувань.
Про те, що в деяких населених пунктах окупованої частини Херсонщини вже заборонили надавати безоплатну медичну допомогу людям, які не отримали російські паспорти або не подали заявок на отримання цих документів, писала в Телеграм-каналі і заступниця міністра оборони України Ганна Маляр.
“У населених пунктах Горностаївка, Каїри, Заводівка Херсонської області окупанти суворо заборонили надавати безоплатну медичну допомогу нашим людям, які не отримали паспорт рф або не подали заявок на отримання російських паспортів”, — йдеться в повідомленні.
Скріншот з Telegram-каналу
Через закриття в селищі центральної лікарні в жовтні 2022 року, викрадення її обладнання, мешканцям Горностаївської громади доводиться звертатися до лікарів Іванівки, Нижніх Сірогоз та Генічеська. А там відмовляють у наданні медичної допомоги тим, хто не має російського паспорту.
Але і це ще не все. Буває доходить до дуже жорстких речей — психологічний, іноді фізичний тиск. З тимчасово окупованих територій повідомляють про примушування до “перереєстрації” права власності за новими російськими документами. Також масово віджимають бізнес місцевих підприємців, на їх будинках та магазинах, власники яких змушені були виїхати з окупації, залишають повідомлення на кшталт “собственность росийской федерации”.
Горностаївка до російського вторгнення. Фото wikimapia.org
Зокрема, вже чимало місцевих магазинів, які закрилися через виїзд їхніх власників, відкрили якісь невідомі люди, — про це розповідають місцеві жителі та інформує Центр журналістських розслідувань.
Крім того, російські окупаційні сили фактичною забороняють виїжджати з окупованої території без наявності російського паспорта. Погрожують громадянам, що у разі відсутності паспорта Росії, їх примусово депортують до Сибіру та конфіскують все майно. А путін 27 квітня підписав указ, що дозволяє депортувати жителів тимчасово окупованих територій України, які не взяли громадянство російської федерації.
Всі ці дії щодо позбавлення доступу до медичних послуг, загрози лишитися земельного наділу та майна, погрози про депортацію та застосування насильства — все спрямоване на те, щоб люди здалися і брали російські паспорти.
І беруть. Хоча говорять, що відчуття таке “ніби тебе помиями облили”.
Призначений росією, так званий, виконувач обов'язків губернатора окупованої частини Херсонщини Володимир Сальдо 15 червня в інтерв'ю російському телеканалу НТВ розповів, що до кінця літа цього року паспорти Росії, начебто, отримають всі жителі регіону. Лише не зізнається, що це робиться під жорстким примусом. Для російської влади важливо показувати цей процес міжнародній аудиторії, сказати, що на тимчасово окупованих територіях йде активна паспортизація, є велика кількість людей, які отримують російські паспорти, їх там люблять, підтримують тощо
З 8 по 10 вересня російська влада збирається проводити на окупованих територіях єдиний день голосування, обиратимуть, так звані, місцеві органи самоврядування. Тож мабуть для росії важливо, щоб максимальна кількість жителів окупованих територій отримала паспорти саме через «вибори». Хоча як повідомляють російські пропагандистські канали, голосувати можна буде навіть за водійським посвідченням.
У кожного своя правда і своя совість
Мій співрозмовник по телефону — земляк пан Сергій, один з тих, хто ще не взяв російські документи. Він майже не виходить з дому і намагається не привертати уваги російських військових. Ситуацію на окупованій території, охарактеризував як безвихідну для людей, зазначивши при цьому, що більшість односельців тихенько цікавляться, чи скоро визволять їхню територію та радіють будь яким успіхам ЗСУ.
“Людей, які й дотепер не отримали цього документа з “куркою” на обкладинці, чесно кажучи, залишилося небагато. Але вони є. Тримаються до останнього. Водночас, це не означає, що всі ті, хто отримав російський паспорт та бере по 10 тисяч рублів допомоги — вони запроданці. Я їх не осуджую. Тут в кожного своя правда, свій хрест, своя совість. А той, хто засуджує, нехай спробує цього хліба — поживе в умовах окупації хоча б місяців п'ять. А ми тут вже майже півтора року. Зрозуміло, що росіяни діють методом “пряника” роздають гроші, “пайки”, вугілля. А людям діватися нікуди — вимушені брати, бо все що мали вже витратили. І що поганого в тому, що людина, аби вижити, купити щось поїсти, зберегти дітей і сім‘ю забирає оті нещасні 10 тисяч рублів від російської влади? А без паспортів вже й цього не отримаєш. Як пропав інтернет та під дулом автоматів магазинам заборонили приймати гривневі картки, то що робити? Банків немає, банкоматів теж. Та якби і були — то з російськими рублями. А звідки їх узяти, щоб вони були на рахунку?” — зауважує пан Сергій.
Зустрічала багато людей які не розуміють, що таке окупація і думають, що люди, які не виїхали, самі винні. Та, як бачимо, на лівому березі Дніпра залишилися не лише колаборанти, тут живуть здебільшого люди з проукраїнською позицією. І ніхто не має права їх засуджувати, поки на своїй шкурі не відчує весь біль та страх який вони відчувають щоденно.
Хоча й тим, хто виїхав з окупованої території, сьогодні не солодко. У всіх було житло, у багатьох земельні наділи або своя підприємницька справа, робота. Прийшли “асвабадітєлі” і звільнили від усього. Звільнили від життя... Та й не скрізь вимушеним переселенцям безпечно там, де знайшли тимчасовий прихисток. Обстріли, щоденні сирени тривоги, вбиті росіянами мирні люди. Теж страшно. Нас вбивають лише тому, що ми живемо у себе вдома, або вийшли в магазин чи на роботу. Це тероризм, це просто знищення мирних людей. Це не можна пробачити і забути.
На окупованих територіях люди — безправні жертви злочинних діянь, вони опинилися в якості заручників, і їх можна змусити робити все, що завгодно.
Представники української влади та правозахисники зазначають, що факт отримання російського паспорта в окупації не є злочином, і жодної кримінальної відповідальності за це не передбачено. Так, уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що українці, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, задля збереження власного життя мають брати російський паспорт, або у будь-який спосіб виїжджати з таких територій.
Звичайно, якщо є можливість не брати російський паспорт, краще його не брати, бо його потім дуже складно позбутися. І важливо усвідомлювати, що з паспортом рф “в комплекті” можуть йти значні негативні наслідки. В першу чергу йдеться про можливість бути мобілізованим до Збройних сил РФ.
Як бачимо, вижити у таких умовах моїм землякам дуже складно, проте вони не лише виживають, а й не втрачають оптимізму. Мені запам'яталися слова пані Тетяни: “Я повсякчас згадую вислів однієї херсонської письменниці: “Можна завоювати територію та людей, змусити їх виконувати волю чужинців. Але душі окупувати неможливо — вони вільні”. Від себе додам, не забувайте про нас, вірте в нас та не судіть нікого з нас заочно і передчасно. Бо ми теж Україна! І не вони тут господарі, а ми. І ми віримо, що наші славні ЗСУ поженуть ворога з України”.
***
...Слухаю своїх земляків і серце болить за людей, за рідну Україну. Жили, трудились... Один нелюд вирішив, що ми не маємо права жити краще за них — вирішив знищити. Але воно не врахувало, що наш трудовий народ непереможний, і його душі окупувати неможливо — вони вільні
