Руїни шкіл, викрадене обладнання, військові з автоматами біля навчальних закладів — так виглядає освіта в окупації. Але попри це, діти продовжують здобувати українську освіту, — онлайн та в евакуації. Вони мріють про перемогу й повернення додому.
Освіта як зв’язок із домом: чому довіряють українським школам
На окупованих росіянами територіях українські діти стикаються з серйозними викликами у здобутті освіти. Навчання за українськими стандартами часто відбувається дистанційно, з ризиками для вчителів та учнів через переслідування з боку окупаційної влади. Тож нині зібрати інформацію про навчальний процес на тимчасово окупованій частині Херсонщини вкрай складно — є лише скупі коментарі в соцмережах, звіти окупаційної влади, розповіді тих, кому вдалося виїхати з території підконтрольної росіянам.
З міркувань особистої безпеки під час спілкування, і діти, і дорослі змушені не називати своїх імен. Але вони хочуть бути почутими і розповісти про навчальні заклади, які попри окупацію були релоковані та змогли відновити роботу у дистанційному форматі, зібравши докупи своїх учнів і вчителів, яких війна розкидала по різних куточках України і світу.
Звісно, зробити це було вкрай складно, майже рік відпрацьовували алгоритм роботи дистанційної школи, шукали вчителів і повертали учнів, аби організувати освітній процес.
“Навчальні заклади нашої громади, яка знаходиться в Каховському районі, на лівобережжі Херсонської області, у лютому 2022 року розділили трагічну долю Херсонщини — потрапили у тимчасову російську окупацію, — розповідає голова однієї з територіальних громад Каховщини.— Але нам вдалося релокувати два ліцеї й відновити їхню роботу в евакуації, попри те, що і діти, і вчителі розкидані по всьому світу: в Україні, за кордоном, на тимчасово окупованій території”.
За словами самоврядця на кінець 2024/2025 навчального року в двох релокованих ліцеях здобували освіту 748 учнів, з-поміж них дві третини — це діти які перебувають на тимчасово окупованих територіях. В нинішньому році ліцеї випустили 44 одинадцятикласників та 89 — дев'ятикласників. Вже отримано 32 заяви на зарахування до 1-х класів.
“Слід сказати, що батьки довіряють нашому навчальному закладу. Мабуть, таким чином ті, хто виїхав, зберігають зв’язок з рідним краєм і надію на повернення додому. А ті, хто залишився в окупації — тримають зв'язок з Україною. Є таке відчуття: працюють освітні заклади — існує громада”, — додає очільник громади.
Вчителі без школи, діти без парт: як окупація знищила освітній простір на тимчасово окупованих територіях
Після повномасштабного вторгнення та окупації лівобережної Херсонщини, вчителі до останнього не вірили, та й не усвідомлювали, що небезпека знаходиться поруч, адже озброєні російські військові з обшуками ходили дворами і будинками, лунали повітряні тривоги під час обстрілів. До цього додалися постійні відключення світла та нестабільний або взагалі відсутній інтернет. Все це впливало на звичний ритм навчального процесу.
“Більше всього дошкуляли постійні переслідування окупаційної влади, вимоги відкривати російські школи. Втім педагоги відмовлялися йти на співпрацю з окупантами”, — пригадує пані Любов, директорка релокованого з Каховського району ліцею.
За її словами з часом учителі почали виїжджати на підконтрольну територію України. Також батьки, аби убезпечити своїх дітей і дати їм можливість здобувати українську освіту, теж вивозили їх з окупації. Щоправда це змогли зробити не всі, тож частина дітей шкільного віку залишилася на загарбаній росіянами Каховщині. У кожного, звісно на те, були свої причини…
Пані Любов розповіла, що ліцей, який вона очолює, був найбільшим у громаді. До повномасштабного вторгнення мав дві філії, тут навчалося понад 660 учнів, працювало більше сотні працівників, з них — 64 вчителя. Завдяки громаді, благодійникам і грантовим коштам, які отримали завдяки перемогам у міжнародних конкурсах, вдалося багато чого зробити.
Так проходили уроки в ліцеї до повномасштабного вторгнення
Обладнанню навчальних кабінетів ліцею могли б позаздрити навіть столичні заклади освіти. Зокрема, для дітей з інклюзією облаштували ресурсну кімнату в рамках проєкту “Розвиток інклюзивного освітнього середовища”. Працювали класи за програмами НУШ та “Інтелект України”.
“Тепер там пусто, все розікрали. Окупаційна влада робила спроби відкрити школу, однак через брак кадрів (частина вчителів виїхала з окупації, інші відмовилися співпрацювати з росіянами) зробити їм цього не вдалося”, — ділиться освітянка.
Про другий релокований з Каховського району ліцей розповідає пан Андрій, який вже понад 27 років очолює цей заклад освіти. На жаль, будівля закладу нині вщент зруйнована під час ракетного обстрілу — тут розміщувалася військова база РФ.
“До повномасштабного вторгнення в нашому ліцеї навчалося 330 дітей. Заклад мав затишні навчальні кабінети з новими меблями та сучасною оргтехнікою. Також модернізували і забезпечили сучасним обладнанням шкільну їдальню. Встановили нову систему опалення. Тепер ліцей нагадує страшні кадри кінохроніки — замість світлої та затишної будівлі залишилося згарище і темний силует школи. Все знищено…”
Замість світлої та затишної будівлі залишилося згарище і темний силует школи
Та попри фізичне знищення будівлі, ліцей залишився діючим закладом освіти і надає дистанційні освітні послуги.
“Ми згуртувалися, працюємо, не здаємося. Нам важливо берегти зв’язок з дітьми — і ми гуртуємо наших дітей. У нас одна мрія на всіх — це Перемога. А будівля буде в нас ще кращою! Вірю, що заклад обов'язково відбудують, діти повернуться. І на подвір'ї ліцею ми ще почуємо дзвінкий, щасливий, дитячий сміх”, — каже пан Андрій.
Між страхом і вибором: чому батьки змушені віддавати дітей у російські школи
За повідомленням Офісу уповноваженого з прав людини, в Україні близько 600 тисяч дітей шкільного віку перебувають на тимчасово окупованих територіях, з них на лівобережжі Херсонської області — близько 20 тисяч.
Скільки дітей залишилося, приміром, в вищезгаданій тимчасово окупованій громаді Каховського району точних відомостей немає. Проте за інформацією з російських ЗМІ, окупаційній владі нещодавно вдалося відкрити дві школи — середню та початкову в яких, сумарно навчається близько 150 дітей з усього так званого “муніципального округу” (на окупованих територіях Російська Федерація встановила власний адміністративно-територіальний поділ — ред.).
Загалом за даними Офісу уповноваженого з прав людини, в Україні минулого навчального року долучилися до української освіти близько 44 тисяч дітей.
“Росія масово нав'язала свою систему освіти та заборонила українську освіту на окупованій території України, що є порушенням міжнародного права — як законів збройного конфлікту, так і міжнародного права в галузі прав людини”, — наголошує у звіті міжнародна правозахисна організації Human Rights Watch (HRW).
Це підтверджують батьки, чиїх дітей примусили навчатися в російських школах.
“На практиці виявляється, що у росіян не вистачає вчителів, навчають дітей випадкові люди, які часто не мають навіть профільної освіти, проте вони охоче пішли на співпрацю з окупантами. А на вході до шкіл стоять озброєні російські силовики. Тож не знаєш, що там з дітьми в школі відбувається”, — розповіла жінка з лівобережної Херсонщини, яку змусили віддати дитину до окупаційної школи.
Навчання як злочин: що переживають родини за спробу отримувати українську освіту в окупації
“Я навчався у нашому дистанційному ліцеї з великим задоволенням, часто брав участь у різних онлайн-заходах. Але на онлайн-заняття виходив здебільшого увечері, коли мама вмикала VPN. При цьому обов'язково хтось із дорослих слідкував у вікно, на той випадок — раптом хтось “завітає”. Бо було всякого: і військові приходили з перевірками, і “доброзичливі” сусіди доносили в поліцію. Якщо дізнавалися, що навчаєшся в українській школі, могли обшук влаштувати, телефон перевіряти, погрожували батькам”, — поділився Денис, який тривалий час перебував на загарбаній росіянами Каховщині.
Залишаючись в окупації школярі та їхні батьки постійно перебувають у зоні ризику. Через дистанційне навчання в українських освітніх закладах їх переслідує і чинить психологічний тиск окупаційна влада. Тож діти змушені відвідувати школи, які працюють за російськими програмами, і потай вчитися в українських.
Але є й такі учні, які не ходять до російських шкіл. Саме на них окупанти влаштовують “полювання”. У разі виявлення таких дітей — батьків штрафують. Якщо ситуація повторюється — родину можуть депортувати, або вилучити дітей з сім’ї та відправити до інтернатних закладів Російської Федерації.
“У російській школі постійно перевіряють телефони учнів. І якщо виявили хоча б якийсь натяк на українську школу, батьків можуть і до поліції забрати на допит. Тож після такого люди думають не про навчання, а як їм вижити”, — розповіла вчителька одного з ліцеїв на умовах анонімності.
Нещодавно дві родини (де є троє та двоє дітей шкільного віку) вийшли на зв'язок з проханням знайти волонтерів, які б допомогли їм виїхати на підконтрольну територію України. До них уже тричі приходили з окупаційної адміністрації у супроводі військових з автоматами, погрожували забрати дітей, якщо ті не відвідуватимуть російську школу.
“Прийшли до нас з “муніципалітету” дві жінки, і почали залякувати: “Не запишете детей в российскую школу, мы лишим вас родительских прав, и вы их больше никогда не увидите”. А наступного дня “завітали” військові з автоматами, які теж погрожували забрати дітей з родини”, — розповіла мати трьох школярів.
У цій ситуації жінка змушена була звернутися до волонтерів, щоб вони допомогли організувати виїзд двох родин на підконтрольну територію України.
Нині ці сім’ї у безпеці. Їм вдалося покинути окуповане лівобережжя Херсонщини. Однак на новому, хоча й безпечному місці потрібно облаштуватися, а для цього треба починати все з нуля. Адже виїхали лише з двома валізами, а треба якось жити далі.
На такий крок здатні не всі. Але здатні...
Ідеологічний контроль, пропаганда та мілітаризація: як російська влада на ТОТ виховує майбутніх солдатів режиму
У тимчасово окупованих районах Херсонщини російські пропагандисти продовжують посилювати інформаційний тиск на молоде покоління. Про залучення дітей до ідеологічних заходів, які виправдовують агресію Росії,
розповідають правозахисники. А окупаційні інформаційні ЗМІ повідомляють, що дітей повсюдно залучають до пропагандистських активностей, які виправдовують агресію Росії.
Для посилення впливу на дітей Міністерство освіти Російської Федерації запроваджує у 2026 році обов’язковий шкільний предмет “Духовно-нравственная культура России”. До його розробки залучили Російську православну церкву в особі митрополита Симферопольского и Кримського Тихона (Шевкунова). На уроках з цього предмету учні вивчатимуть історії життя “героїв”, щоб надихнутися їхнім прикладом.
До речі, на молодіжну політику у 2025 році Російська Федерація запланувала витратити суму еквіваленту близько 800 млн доларів, щоб сформувати лояльну до політики Кремля молодь, яка сприйматиме державну риторику як єдину правильну, і надалі захоче долучитися до російських збройних формувань.
Дітей в окупації за допомогою різноформатних заходів втягують у створення пропагандистських матеріалів. Приміром, у школах Генічеська відбулися “уроки” з промовистою назвою “Разговоры о важном”.
Щотижня в школах в окупації відбуватимуться так звані “розмови про важливе”
Учнів залучають до військових формувань та організацій, які пропагують військову службу. З проросійських Телеграм-каналів дізнаємося про створення на тимчасово окупованих територіях Херсонщини пропагандистських рухів “Юнармія” та “Орлята”, а також, що підлітки замість відпочинку у літніх таборах, проходили військовий вишкіл на полігоні.
Скриншоти окупаційних Телеграм-каналів
До речі, дітей до військової служби окупанти починають готувати навіть не зі школи, а з дитячого садка. В окупованій Новопавлівці, за інформацією так званої “адміністрації Каланчацького муніципального округу”, “військовослужбовці провели для дітей пізнавальну екскурсію, у ході якої продемонстрували зразки озброєння, яке використовується у зоні бойових дій”.
Всі вище перелічені заходи та інші пропагандистські активності Кремль використовує як інструменти для зомбування молодого покоління, для якого війна буде нормою, і яке бездумно підтримуватиме військову агресію Росії, сприймаючи це, як прояв “вищої моралі”.
Елементами пропаганди пронизаний увесь навчальний процес в російських школах
“У їхніх школах скрізь висять російські прапори та портрети Путіна. Вони фінансують різні подорожі та екскурсії. Постійно повідомляють, що діти мали можливість їздити по містах Росії та Криму, побачили яка велика Росія та як все там чудово. Дітей змушують збирати речі для російських солдатів”, — розповідають мешканці з тимчасово окупованого лівобережжя Херсонщини.
Правозахисники стверджують, що використання російськими загарбниками пропаганди у дитячому середовищі є ще одним зі злочинів проти прав дитини. Такі дії є порушенням Женевських конвенцій та міжнародного гуманітарного права, які забороняють примусову службу у збройних силах, а також тиск і пропаганду, спрямовану на вербування до лав армії. Крім того, вони є злочином геноциду, оскільки спрямовані на знищення української ідентичності та культури дітей.
Держава на боці дітей: як Україна допомагає школярам і абітурієнтам із тимчасово окупованих територій
Україна підтримує дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях і продовжують навчатися в українських освітніх закладах. Це включає можливість дистанційного навчання, спрощені процедури вступу до закладів вищої освіти, а також психологічну та фінансову підтримку.
Так, наказ Міністерства освіти і науки України №1112, який змінював правила дистанційного навчання, було скасовано. Отже, внутрішньо переміщені діти зможуть продовжувати дистанційне навчання у своїх школах, незалежно від місця перебування, а вимоги до наповнюваності дистанційних класів залишаються такими ж, як і для очних та змішаних класів (мінімум 5 учнів). Це означає, що діти на тимчасово окупованих територіях також можуть навчатися в дистанційному класі або під педагогічним патронажем.
Випускники із тимчасово окупованих територій мають змогу вступити до українських вишів за пільговими квотами та без складання Національного мультипредметного тесту. Їм пропонують анонімність, супровід, забезпечення гуртожитком, стипендії, допомогу з оформленням документів та психологічну підтримку. Подати документи можна дистанційно, зокрема через електронну пошту.
Освітні центри та громадські організації сприяють вступу дітей з окупованих територій, а також допомагають їм у вирішенні питань, пов'язаних з виїздом з окупації та адаптацією до навчання в Україні.
На жаль, наразі в Україні відсутні інструменти фінансової підтримки від урядових і неурядових організацій для молоді, що наважується на виїзд.
Випускник ліцею Олександр, з яким вдалося поспілкуватися телефоном, сказав, що в жодному разі не шкодує, що виїхав з окупованого Каховського району:
«Той, хто сам не побував в окупації, навіть не уявляє, як там жити. Не зрозуміє наскільки у тебе обмежені права та свобода вибору. Там ти живеш, ніби ізольований від усього. А тут я ніби на світ народився — у мене таке відчуття, що все для мене відкрите і все доступне. Наразі я вступаю до українського ВИШу».
За офіційними даними Міністерства освіти, у 2024 році з усіх тимчасово окупованих територій, а також з населених пунктів на лінії розмежування та територій ведення бойових дій 11 325 абітурієнтів обрали українські заклади вищої освіти для навчання. Це число включає абітурієнтів з усіх тимчасово окупованих територій і, хоча точна кількість випускників саме з Херсонщини не вказується, вони є частиною загального показника.
“Маленькі герої”: діти з окупованих територій продовжують вчитися в українських школах, ризикуючи свободою
Попри залякування і примус тисячі дітей на загарбаних росіянами територіях продовжують навчатися в українських школах, хоча роблять це фактично підпільно. Їх не лякають ні небезпека, ні подвійне навантаження. Для цього є декілька причин, але найголовніші — це перспективи, які дає українська освіта та небажання коритись окупантам.
“Росіяни вже три роки поспіль не можуть “витягнути” всіх дітей з українських шкіл. Тому погрози, штрафи й репресії продовжуються. У кращому випадку родини з дітьми шкільного віку виїжджають з окупації. І багато сімей роблять саме такий вибір, бо вони українці і хочуть виховати своїх дітей українцями. А вчителі релокованих ліцеїв продовжують тримати зв’язок з дітьми, які ще перебувають на тимчасово окупованих територіях, показуючи що вони потрібні своїй державі, що українська освіта допоможе їм легше інтегруватися в наше суспільство після деокупації”, — каже очільник однієї з територіальних громад Каховського району.
Керівники закладів освіти, які відновили свою роботу після релокації, розповідають, що учні, які перебувають на загарбаних Росією територіях, беруть активну участь у предметних олімпіадах і конкурсах, активні під час різних виховних і спортивних заходів.
Роботи учнів дистанційного ліцею Каховського району
“Особливо ми пишаємося досягненнями наших вихованців, які перебувають там, удома, і навчаються дистанційно в ліцеї. Вони виборюють призові місця у Всеукраїнських олімпіадах та конкурсах. Гордість бере за тих, хто навіть в таких умовах навчається і перемагає. А ще тішить думка, що в нашій школі гарні вчителі, які думають не лише про рівень викладання предметів, а й про духовні цінності. А діти вражають своєю щирістю, відданістю та любов’ю до України. І це вражає”, — додала директорка релокованого ліцею пані Любов.
“Попри контроль та переслідування окупаційної влади, діти прагнуть відвідувати дистанційну школу і виконувати завдання. Нехай і частково, але вони приймають участь у різних заходах, особливо на патріотичну тематику, за що їх можна назвати маленькими героями. І коли дитина з окупації вийшла у вишиванці на урок з нагоди Дня Незалежності України — це дорого вартує!” — підтримує колегу пан Андрій, очільник дистанційного ліцею з Каховського району.
Українські діти зберігають віру у власне майбутнє в Україні. Водночас потребують більшої підтримки у визначенні професійного шляху. І завдання держави — створити умови, де талант і здібності кожної дитини знайдуть застосування саме тут, в Україні.
Цей матеріал створено в межах проєкту НСЖУ “Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією”, який фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.
