Сірогозький краєзнавець Юрій Безух розповідає про кургани, як місця сили й дороговкази, їх роль у культурі та ієрархії народів, що кочували південними степами України
-
Місця магічної енергетичної сили
Перші кургани на території сучасної Сірогозщини почали насипати ямники, ще в епоху ранньої бронзи – майже 5 тисяч років тому. Змінювалися племена і народи, що кочували південними степами, та всі вони шанували могили своїх попередників, іноді досипали їх, робили впускні поховання. Деякі з цих древніх могил, наприклад в смт Іванівка та селі Братське, й зараз слугують кладовищем. Власне про кургани, як місця поховання скіфів та інших народів, знають усі. Але значення курганів значно більше.
Не в усіх курганах знаходять поховальні камери. Здавна насипи певної форми слугували святилищами – місцями, де відбувалися певні релігійні дійства та обряди. Для їх будівництва вибирали особливі магічні місця енергетичної сили. Служили вони своєрідними храмами під відкритим небом.
Курган був місцем збору роду, племені, чи й цілого народу. Невеликі – були мітками-знаками належності цієї землі та пасовищ певному роду.
-
Кургани – вікові дороговкази
На ідеально рівній поверхні, а такою якраз і є степ, людина бачить на відстань близько трьох кілометрів, що приблизно становить півгодини пішого ходу. А ось якщо піднятися на двадцятиметровий курган, то огляд зростає до 20 кілометрів в одному напрямі, або 40 в діаметрі. А це вже відстань денного переходу. Тому й кургани розміщено не випадково. Вони служили дороговказом. Вздовж них проходили дороги: родові, племінні й царські.
Так, уздовж давньої скіфської дороги розташовані найбільші з царських курганів:
Огуз,
Козел,
Солоха,
Чортомлик,
Олександрополь.
Вони вели з древнього Пантікапею – Керчі та з Неаполя до Сімферополя на північ. Пізніше стали мітками Солоного шляху з Кафи – Феодосії до Золотих воріт Києва. А ще вони вказували на древню переправу, відому козакам, як Микитин перевіз.
Чи не забагато честі для якогось Микити? Хоча існує легенда, що й Київ отримав своє ім’я від перевізника Кия. Насправді ця назва – Микитин перевіз – дуже древня й сягає до скіфських, кіммерійських часів. Адже на древній прамові всіх індоєвропейських (арійських) народів – санскриті «Микита» означає «корона». Коронний, царський перевіз!
-
Лише повнолітні зустрічали схід сонця на кургані
Ми вже згадували про кургани, як місця сили – особливої енергетики. Людина, що піднімається на курган відчуває захват, захоплення, вона наче наближається до неба. Українці, як відзначають дослідники, зоровий народ. Інформацію ми черпаємо в першу чергу очима, зором, а ось у лісі та горах важливіші вуха,
І не випадковою була зараз, на жаль, забута традиція, коли, вшановуючи своє повноліття, перехід у самостійне, доросле життя, випускники сірогозьких шкіл зустрічали схід сонця 22 червня на Огузі.
Людство поступово зрозуміло, що значення курганів значно більше, ніж археологічне, тому з 1980-х років розкопки-руйнування великих курганів зупинено.
-
Камінні таємничі символи
На багатьох курганах стояли повернуті на схід сонця кам’яні баби – мамаї.
В них складені на животах руки, які тримають чашу-чару, іноді ріг. Чаша – це символ жерця, відуна, чарівника. Той, що має ознаки і земного, і небесного, уособлює козацьку силу (шабля та спис) і єднає з небом (кобза та чара). Багато таємничих символів розміщено на кам’яних пам’ятках, але навіть ті, що збереглися в музеях, не стали предметом глибоко дослідження та вивчення.
-
Кургани – мікроцентрами степової біорізноманітності
Здається знаємо про кургани вже чимало. Та ось зовсім недавно ми стали свідками, як кургани відкрили ще одну свою таємницю. Мова піде про видану в Кракові у 2012 році книгу «Кургани «Дикого Поля» – культурна спадщина і прилисток українського степу». Її автори – професор Варшавського університету Барбара Суднік-Войциковська та професор Херсонського університету Іван Іванович Мойсієнко.
Впродовж 2004-2011 років вони обстежили понад 450 курганів, серед яких було обрано для вивчення 106, у тому числі два в нашому районі. Виявилося, що серед моря степів на курганах краще, ніж у заповідниках, збереглася первинна рослинність Дикого поля.
Всього виявлено 721 вид рослин, 69 з яких відносяться до рідкісних.
Кургани «можуть становити анклави більш чи менш збереженої степової флори та рослинності».
Вони «є важливими мікроцентрами степової біорізноманітності».
Більш того, таке дослідження певною мірою відтворює історію зміни степового покриву впродовж тисячоліть.
На превеликий жаль, книга вийшла лише польською мовою. Вона чекає національно свідомих, патріотично налаштованих меценатів, які профінансують її видання українською та знайдуть кошти для продовження вельми цікавих, робіт вітчизняних та польських вчених. Але є скорочений варіант презентації на диску українською мовою. Він містить надзвичайно цікавий матеріал про всесвітню історію будівництва курганів, їх місце в археології та мистецтві, сучасний стан у різних місцях Європи та рослинний світ курганів.
На слайдах достойно представлені наші Огуз та Козел. Хочу повторити свою думку, що, коли прийде час відтворення наших курганів, треба буде обов’язково подбати й про відродження первісної флори.
