Подружжя з міста Олешки Херсонської області Дмитро та Валентина Леонови відновили в евакуації сімейний бізнес, який втратили через війну. Вони відкрили у Переяславі на Київщині, магазин натуральної продукції — спецій, прянощів і сухофруктів “KurKuma”.
Не побоялися розпочати власний бізнес з малого
За шість років до війни Валентина і Дмитро Леонови започаткували власний сімейний бізнес у місті Олешки, що на Херсонщині. Перш ніж взятися за справу, подружжя проаналізувало потреби місцевого ринку. Це для того, аби визначити свою торгову нішу.
Фото з сімейного архіву Леонових
Врахували зростаючий інтерес до здорового способу харчування, що породив хвилю попиту на сухофрукти та горіхи, вирішити відкрити крамничку де можна було б придбати натуральні снеки незалежно від сезону.
Стартував сімейний бізнес Леонових з крамнички на міському ринку.
Саме у цій невеликій крамничці можна було придбати екзотичні сухофрукти, горішки в асортименті, а ще — свіжозмелену паприку, куркуму, уцхо-сунелі, корицю та інші спеції. А для тих, кому набридло різноманіття чаю в супермаркетах, і хто вже скуштував всі чайні смаки в пірамідках, прямокутничках та інших пакетиках, Дмитро і Валентина запропонували перейти на інший рівень чаювання — спробувати заварні екзотичні чаї, які поставлялися з різних куточків світу.
Вже за пару років попит на натуральну продукцію, яку продавали Леонові значно зріс. Все більше було охочих купувати для швидкого і здорового перекусу натуральні сухофрукти та горіхи. Тож подружжя відкрило в Олешках ще одну торгову точку — крамничку “Мигдаль”.
А після того, як і тут справи пішли вгору — розширили не лише бізнес, а і його географію. Леонові відкрили в Новій Каховці магазинчик з аналогічною назвою і асортиментом.
Поціновувачів продукції, яку реалізовувало подружжя ставало все більше, і через деякий час, вони реагуючи на ринковий запит, організували продажі в інтернет-магазині “Миндаль-Фрукт”.
Та все кардинально змінилося в житті та бізнесі Дмитра і Валентини 24 лютого нинішнього року…
Вже цього дня війська рф окупували Олешки. Ворог з боями проривався через Антонівський міст, який зв’язував правий і лівий берег Дніпра, — з Олешок у Херсон.
Антонівський міст
Ворожим снарядом розбомбило крамничку Леонових на міському ринку. Життя в окупації ставало все більш нестерпним, проте молода родина залишалася в місті. Адже в перші місяці виїхати з Олешок було неможливо. До того ж Валентина була на останніх місяцях вагітності. Лише після народження донечки, і коли вона трохи зміцніла, Леонови наважилися все кинути і перебратися у більш безпечне місце…
“Куркума” — новий популярний магазинчик у Переяславі
Про земляків з Херсонщини, які відновили сімейний бізнес у Переяславі у переддень Різдва ми з колежанкою прочитали на сайті Рroslav.info. До того ж потрібні були сухофрукти на святкову кутю. То чи це не привід завітати до магазину? Знайти його, до речі, досить легко, торговий заклад знаходиться на одній з центральних вулиць Переяслава.
Магазинчик Леонових “KurKuma” знаходиться у самому центрі Переяслава
І хоча магазин працює лише два місяці, містяни вже добре поінформовані, що запашний чай, ароматні спеції та екзотичні фруктові снеки можна придбати саме у “KurKuma” (“Куркума”). Дехто, знаючи, що магазинчик відкрили переселенці з Херсонщини, спеціально ідуть за товаром саме сюди, аби підтримати його господарів.
Магазин “KurKuma” в Переяславі
Переступивши поріг “Куркуми” ти неначе занурюєшся в екзотичні пахощі Сходу та Азії. На поличках, від стелі до підлоги, — різноманітні баночки, лоточки, пакуночки, коробочки зі спеціями, чаями, сухофруктами, горішками, маслами та іншими екзотичними смаколиками.
На полицях магазину “KurKuma” чималий асортимент продукції
Власник закладу сам стоїть за прилавком — консультує покупців, важить і пакує товар. Все робить швидко і вправно.
Дмитро Леонов сам обслуговує покупців
Рішення відкрити власний бізнес у Переяславі прийшло після безрезультатних пошуків роботи
Ми з колежанкою почали розпитувати власника закладу за сухофрукти, уточнювали, які краще додати до куті, а далі розговорилися та познайомилися. Спілкування було невимушеним, може тому, що землякам і біженцям є про що поговорити, і що згадати.
Дмитро сказав, дружина Валентина наразі вдома з дітьми, однак встигає і бізнес-справами займатися. А далі продовжив розповідати як облаштовувалися на новому місці: “З окупації ми виїхали у серпні. Рішення продовжити справу, якою займалися вдома, прийняли у жовтні. Це відбулося після того, як я безрезультатно шукав роботу в Переяславі й нічого підходящого не знайшов. І я не соромлюся, говорю відкрито, що роботодавці упереджено ставляться до переселенців — не дуже хочуть брати на роботу. Мовляв, ви тут тимчасово, адже після звільнення вашої території повернетеся додому”.
Дмитро зауважив, що історія їхньої родини не виняток, а скоріш за все закономірність, і не секрет, що роботодавці не дуже охоче працевлаштовують вимушених переселенців.
“Сестра дружини з чоловіком теж виїхали з окупації і теж і шукають роботу, однак вже третій місяць не можуть нічого знайти, —зауважив чоловік. — Тільки й чують кожного разу: “Ми вам зателефонуємо...” Така ж ситуація і в нас вийшла. Різниця лише в тому, що я мав досвід роботи у бізнесі і розумів, що можна організувати й тут свою справу”.
Валентина з Дмитром вирішили, що якщо обставини з працевлаштуванням саме так склалися, то можливо це й на краще... І вирішили взятися за справу, якою майже 6 років займалися до вторгнення росіян в Україну. Робити те, що вони вміють і що в них непогано виходить.
“В умовах війни, коли втратили все й опинилися далеко від дому, то доводиться шукати будь-які варіанти роботи, аби жити далі”, — додав Дмитро.
“У нас був лише досвід і напрацьовані зв’язки, щоб відкрити власну справу на новому місці”
З оформленням підприємництва на новому місці у подружжя вимушених переселенців перешкод не було. До того ж своє приватне підприємство вони не закривали, всі необхідні документи для ведення бізнесу мали на руках. Тож пройшли реєстрацію і взялися за відкриття торгової точки в Переяславі.
Так як крамничку в Новій Каховці Леонові закрили напередодні війни, один магазин у Олешках був зруйнований під час артилерійського обстрілу, а товар з уцілілого “Мигдалю” вивезти можливості не було, тож бізнес у Переяславі подружжю довелося починати, як то кажуть з “чистого листа”.
“Ми звідти нічого не вивезли. Тут починали все з нуля. У нас був лише досвід і напрацьовані зв’язки”, — зауважив Дмитро Леонов.
З плюсів організації роботи на Київщині він назвав, те, що частина постачальників з якими вони співпрацювали до війни залишилися працювати в Україні. Тож подружжя зробило замовлення товару у перевірених бізнес-партнерів. А так як друга половина постачальників закрилися через обставини спричинені війною, то асортимент продукції у “Куркумі” уже не той, що був у довоєнний час на Херсонщині.
Дмитро Леонов
“Навіть була така історія, що у переддень війни нам подзвонив один з постачальників і попросив “оплатити товар”. На той момент ми розуміли, що щось має статися в Україні, ситуація була дуже напружена. І у разі чого ми можемо залишитися і без товару, і без грошей, — продовжив розповідати свою історію Дмитро. — Але товар ми оплатили. Тобто з усіма розрахувалися, поступили чесно, хоча наступного дня почалася війна. Однак у нас ніяких боргів перед постачальниками не було. Тож коли ми вирішили відкрити власну справу уже в Переяславі, наші бізнес-партнери підставили нам своє плече допомоги, поставилися до нас з довірою, і це допомогло нам відкрити магазин. Так що чесним бути вигідно!”
А ще Дмитро Леонов додав, що у важкі часи кожен має право зробити свій вибір — залишитися в Україні, зі своїм народом і переживати усі труднощі разом, тут, чи виїхати за кордон.
“Якщо керуватися бажанням жити, а не страхом, то все вийде, — переконаний Дмитро. — Ми свій вибір зробили! Треба працювати далі і робити те, що в наших силах, аби допомогти своїй країні”.
*****
Поки подружжя Леонових не відновило роботу інтернет-магазину “Миндаль-Фрукт”, з асортиментом продукції, яку можна придбати в їх крамничці можна ознайомитися в Інстаграмі, на сторінці #mindalfrukt Instagram Posts.
