Кожна чорноморська міна — це не лише зброя проти кораблів, а й смертельна пастка для природи. Вони приваблюють життя, мов штучні рифи, але один вибух стирає все — від мідій і крабів до дельфінів та птахів. І ця тиха війна триває щодня.
Як міна перетворюється на “штучний риф”
На перший погляд, морські міни — це лише зброя, здатна знищити корабель. Насправді їхній вплив набагато ширший і значно підступніший. Після потрапляння у воду міни стають частиною підводного ландшафту й починають взаємодіяти з морськими екосистемами.
Морські мешканці почали «освоєння» поверхні міни. Фото: НПП “Тузлівські лимани”
Коли металева поверхня довго перебуває у воді, її швидко заселяють мікроорганізми, які створюють тонку біоплівку. Це сигнал для інших морських мешканців, що тут можна закріпитися. Тож згодом на мінах з’являються колонії мідій Mytilus edulis, мітілястерів Mytilaster lineatus, «морських жолудів» — рачків Balanus та інших безхребетних. На такій площині формується мініатюрна екосистема, де живуть, харчуються та ховаються риби й ракоподібні.
На поверхні морської міни з'являлися колонії мідій, мітілястерів, “морських жолудів”. Фото: НПП “Тузлівські лимани”
За словами керівника наукового відділу національного природного парку “Тузлівські лимани”, еколога Івана Русєва: “на одній такій міні діаметром у півметра і довжиною до 1 м поселяється тисяча гідробіонтів”. Таким чином, міна стає “штучним рифом”. Але при знешкодженні вибухом уся ця екосистема миттєво знищується.
Формування мініатюрної екосистеми на поверхні морської міни. Фото: НПП “Тузлівські лимани”
Подібний ефект відомий у світовій практиці створення штучних рифів. У багатьох країнах спеціально затоплюють старі кораблі, платформи чи навіть цілі літаки, щоб стимулювати розвиток морського життя. Наприклад у США біля узбережжя Флориди затоплені військові судна перетворилися на популярні дайв-локації, які кишать рибою та коралами, а у Червоному морі затонулі кораблі з часом стали справжніми підводними “оазисами”. Японія та Австралія використовують бетонні блоки, щоб відновити популяції коралових рифів.
Морська міна вже частково заселена гідробіонтами. Фото: Одеський прикордонний загін
Проте у Чорному морі схожий процес відбувається стихійно: міни перетворюються на штучні субстрати, що приваблюють життя там, де дно піщане або мулисте й бракує твердих поверхонь.
Чому це пастка
Але на відміну від контрольованих штучних рифів, морські міни залишаються смертельно небезпечними. Будь-якої миті вони можуть вибухнути або бути знищеними саперами. У цей момент уся екосистема, яка формувалася місяцями, зникає за лічені секунди.
На Одещині військові моряки знайшли і знищили ще одну морську міну. 2024 рік. Фото: ВМС ЗСУ
Працівники національного парку “Тузлівські лимани” розповіли, що у січні нинішнього року з інтервалом у тиждень, під час моніторингу чорноморського узбережжя в межах заповідної зони нацпарку, де зараз зимують десятки тисяч птахів з різних частин Європейського континенту, у тому числі і рідкісні червоноволі казарки, є фламінго, сірі журавлі та інші птахи, було виявлено, а потім знешкоджено дві міни.
Фото: Національний природний парк “Тузлівські лимани”
“Під час підриву чергової міни ми перебували неподалік у безпечному місці. Потужний вибух викликав стрес у всього живого: десятки тисяч птахів знялися з місць ночівлі. Деякі згодом повертаються, але є й дуже чутливі, які покидають територію назавжди. Протидесантні і протикорабельні міни — це неймовірна потужна енергія, яка вбиває і руйнує все живе навколо”, — діляться науковці.
За словами еколога Івана Русєва за весь період з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу на береги “Тузлівських лиманів” викинуло не менше 18 мін. Про ці небезпечні знахідки співробітники нацпарку інформували військових і ті проводили утилізацію вибухових пристроїв на берегу.
Проте навіть якщо знешкодження мін відбувається у відкритому морі — це також є стрес-фактором для живої природи.
Щоб позбавитися контактних мін, використовують спеціальні трали, які перерізають мінреп (Мінреп — це трос або ланцюг, призначений для утримання якірної морської міни на певній глибині або відстані від поверхні води, — ред.), внаслідок чого міна спливає. Потім її просто розстрілюють із вогнепальної зброї. Іноді замість кораблів тральщиками служать гелікоптери та літаки. Цілком можливо, що в майбутньому це завдання зможуть виконувати навіть безпілотники.
Для усунення донних мін використовують трали (Трал — це пристрій, що використовується у військовій справі та гідрографії для виявлення, вилучення або знищення підводних мін, — ред.), які створюють фізичні поля, що викликають спрацьовування підривників, певний звук або імітують прохід корабля іншим способом. Якщо відомо, де встановлені міни, для їх усунення можуть бути встановлені спеціальні підривні заряди, які викликають детонацію.
Піротехніки ДСНС Одеської області здійснили безпечне знищення вибухонебезпечного предмета. 1 березня 2024 року. Фото: Facebook ДСНС Одеської області
“Після підриву міни, на піску не залишається нічого живого, а розлякані птахи нацпарку розлітаються далеко далеко від місця вибуху”, — зазначає Іван Русєв. А у випадку донних мін цей ефект ще сильніший, бо руйнується саме донна основа екосистеми, яка відновлюється роками.
Вибухи як джерело руйнування
Морська міна, яку знищили військові водолази. Фото: ВМС ЗСУ
Коли міни знешкоджують у відкритому морі, особливо донні, це створює низку серйозних екологічних наслідків для підводної флори й фауни Чорного моря.
Зокрема, призводить до прямої загибелі морських організмів, так як ударна хвиля вбиває риб, молюсків, ракоподібних та інших донних безхребетних у радіусі десятків метрів. Також гине все, що не може швидко покинути зону вибуху: від планктону й личинок риби до устриць, крабів і морських зірок. Дослідження, що проводилися в інших морях показують, що навіть на відстані до 500 метрів вибухи можуть спричиняти серйозні травми або загибель великих риб і морських ссавців.
Водолази ВМС оглядають міну в Чорному морі. Фото: ВМС ЗСУ
Якщо донні міни детонують безпосередньо на морському дні — це знищує цілі ділянки макрофітів (водоростей) та біоценозів. Руйнуються поселення мідій, балянусів і червів, які формують «живі фільтри» й стабілізують донні екосистеми. Пошкоджується ґрунт, утворюються воронки, і це призводить до знищення нерестилища риби та зменшує придатність дна для життя організмів.
Військові моряки, які готуються до знешкодження міни, яку виявили в Чорному морі. Фото: Суспільне Одеса
Вибухи створюють надпотужні звукові хвилі (децибели в сотні разів перевищують природний рівень шуму моря) — це так званий акустичний і вібраційний стрес. Його жертвами стають чорноморські ссавці: афаліни, білобочки, морські свині та інші тварини, які сприймають звук як головний канал орієнтації. Вони страждають від пошкодження слуху і, зокрема, дезорієнтації, що призводить до прямої їх загибелі унаслідок дії ударної хвилі, і тварини викидаються на берег.
За оцінками науковців, під час війни загинули тисячі, можливо — десятки тисяч дельфінів, і вибухи мін є одним із чинників цього процесу.
Також риби внаслідок потужних акустичних вібрацій втрачають здатність до орієнтації та спілкування, їх зграї (косяки) розпадаються.
Шум і вібрації розлякують птахів, які змушені залишати місця гніздування чи годування (це особливо актуально для прибережних заповідників, таких як “Тузлівські лимани”).
Вибухи мін створюють ланцюговий ефект для екосистеми, коли загибель безхребетних та донних організмів позбавляє їжі риб і птахів. А руйнування рослинних заростей, які є місця нагулу й нересту, стають непридатними для відновлення популяцій. Також руйнація «підводних пасовищ» зменшує здатність моря поглинати вуглець і виробляти кисень.
До того ж після підриву мін у воду вивільняються токсичні залишки вибухівки: тротил, гексоген, продукти горіння. У місцях масових підривів фіксують підвищення вмісту нітратів, нітритів і металів у донному ґрунті. Ці речовини осідають у донних відкладах, впливають на мікроводорості й фітопланктон, змінюють баланс у харчових ланцюгах і загалом хімічний баланс акваторії.
Навіть без підриву міни становлять небезпеку для біорізноманіття: корозія металу збагачує воду сполуками заліза та інших металів; витік вибухівки (наприклад, тротилу) може токсично впливати на риб і безхребетних; постійна присутність мін у морі змінює поведінку тварин, які уникають певних ділянок.
Міна, яку виявили на узбережжі Чорного моря. 2025 рік. Фото: ДСНС Одеської області
Міни, які штормом викидає на берег, несуть загрозу й для наземної природи. У прибережній зоні, де вони детонують, гинуть краби, птахи та інші мешканці літоралі. Вибух руйнує структуру пляжу, що може прискорювати ерозію берегів.
Для екології Чорного моря, що вже й так потерпає від багатьох стресів, мінна загроза має комбінований ефект: прямі втрати біоти від вибухів, отруєння середовища продуктами корозії та вибухових речовин, порушення трофічних зв’язків і міграційних шляхів морських ссавців та птахів. Особливо драматичним є вплив на охоронювані території, як-от Національний природний парк “Тузлівські лимани”, де міни вже десятки разів викидало на берег.
За словами еколога Івана Русєва, такі процеси ставлять під додаткову загрозу вже й так вразливі Чорноморські екосистеми, що страждають від евтрофікації, надмірного вилову риби та забруднення пластиком.
Тому проблема морських мін виходить далеко за межі воєнного виміру. Це — екологічна бомба уповільненої дії, наслідки якої ми лише починаємо усвідомлювати.
Тому розмінування Чорного моря — це не лише питання безпеки судноплавства, а й ключова екологічна задача, від якої залежить виживання унікальних морських екосистем.
Розмінування Чорного моря — це не лише питання безпеки судноплавства, а й ключова екологічна задача. 2025 рік. Фото: ДСНС Одеської області
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції
