Легендарна Чорнобаївка — село на Херсонщині, яке стало символом української незламності та пеклом для росіян. Розповідаємо про його сьогодення.
До Чорнобаївки з Херсона ходить автобус № 101. До війни цей маршрут був дуже популярним. Поряд з селищем був аеропорт “Херсон” з якого херсонці літали у Польщу, Туреччину, Єгипет, Болгарію, у 2022 році планували відкрити рейс у Відень…
24 лютого 2022 року жителі Чорнобаївки прокинулися від вибухів — російські військові обстрілювати аеропорт і військовий аеродром, а згодом розмістили там свою техніку. І це було їх фатальною помилкою. Українська арта 26 разів розносила вщент військову техніку росіян, які постійно збирала її знову і знову на тому клаптику розпеченої землі. Феномен боїв став темою дискусій низки міжнародних експертів, які вважають, що Чорнобаївка стала символом бездарності російського командування.
Назва селища стала відомою у всьому світі. Про Чорнобаївку складали вірші, писали пісні. Зварили пиво з такою назвою, зробили ковбасу “Чорнобаївську”, набили принтів на футболках та кепках. І носять ті футболки українці у різних країнах, які раніше навіть не знали, що на півдні України є таке селище. Автобус №101 і зараз йде з Херсона до Чорнобаївки, але рідко і обхідними дорогами. На трасі небезпечно.
Журналіст “Дрон-медіа” побував у селищі, познайомився з місцевими жителями, дізнався чим зайняті її мешканці, де працюють, про що мріють.
Наталя Миколюк, мешканка Чорнобаївки стала гідом по всім визначним місцям селища. На жаль, потрапити до знаменитого летовища — кладовища російської військової техніки не вдалось — це закрита для журналістів зона. До того ж, вночі, напередодні візиту, був ракетний обстріл сусіднього села Степанівки — там працювали рятівники, розбирали завали.
Наталя розповідає, що після кожного удару по Чорнобаївці, люди ховались у підвали, бо знали, що зараз прилетить по селищу. Жорстокі обстріли селища були постійними. Жінка завжди носить із собою аптечку, пройшла курси первинної допомоги і неодноразово допомагала сусідам, які отримали подряпини або поранення під час обстрілів.
Наталя привела нас до Меморіалу. На самому початку селища, біля траси Херсон – Миколаїв, є Алея Героїв. Тут портрети тих, хто загинув на російсько – український війні, багато прапорів. І портретів стає все більше…
Під час окупації голову Чорнобаївки примушували зняти українські прапори, він не згодився, але знайшовся зрадник… Жовтоблакитні прапори зняли, встановили червоні та триколори. У першу ж ніч чорнобаївці їх зняли. Виставили охорону, яка простояла там всі 9 місяців окупації. 11 листопада 2022 року зникли і триколори, і їх охоронці. У Чорнобаївку зайшла українська армія.
Біля Алеї Героїв йдуть люди, дивляться на портрети тих, хто жив поруч з ними… Тут гарне місце для прогулянок. Гуляють діти і мами з колясками.
Життя продовжується, і в Чорнобаївці народжуються діти. У Віти п’ятимісячний малюк. Вона розповіла, що для таких діток тут є все, що потрібно — медичні обстеження і процедури, щеплення за графіком, молочна кухня і безкоштовні гуманітарні памперси.
За даними Міністерства юстиції України у 2023 році найнижча народжуваність була на Херсонщині. Торік в області, не враховуючи тимчасово окуповані території, народилося 452 дитини.
Начальник Чорнобаївського відділу освіти Олег Касаткін говорить, що на території Чорнобаївської громади до війни проживало понад 17 тисяч осіб. Зараз у Чорнобаївці понад 5 тисяч людей, включно з тими, хто переїхав сюди з Херсона, після того, як втратили житло у місті. Середній вік мешканця селища приблизно 45 років. Тут 720 дітей. Кожна дитина під особливою опікою. Для них організовані безпечні укриття у школах та дитячих садках. Укриття обладнані генераторами, мають освітні та ігрові зони. Громадські організації створили хаби, де діти та батьки можуть поспілкуватися з психологом, логопедом, соціальним працівником. Особливо важливими ці хаби стали для малюків 5-7 років.
“Це місце, де діти можуть відчути себе в безпеці, отримати підтримку. За 2 місяці роботи у Чорнобаївському хабі побувало понад 420 відвідувачів”, — говорить Олег Касаткін.
Наступна зупинка — магазин “Фермер”. Магазин пропрацював всю окупацію, бо продає стратегічний товар – насіння, добрива, а ще корм для домашніх улюбленців.
“Я не працювала всього днів десять, а потім люди стали дзвонити — ми не можемо, у нас котики, собачки, їм треба їсти — відкрила магазин. Зараз у нас не дуже великий вибір. Припинились поставки з Харкова. І їхати до нас ніхто не хоче — все отримуємо Новою Поштою, тому ціни зависокі”, — каже продавчиня пані Тетяна.
“Я коли в окупації зайшла до вас і побачила насіння, так зраділа. Ми ж українці, ми без городів не можемо”, — коментує молода жінка, яка перебирає пакетики з насінням. Біля входу до магазина граються із собакою хаскі двоє її дітей.
Наталя продовжує екскурсію: “Місцева церква, побудована за п’ятнадцять років років до війни, була Московського патріархату. Попи після деокупації повтікали на Лівий берег. Тепер церква наша — Київського патріархату”.
Також вона розповіла, що у місцевому ліцеї, в який у 2023 році прилетів “Іскандер”, вже встановили вікна. Там зараз гуманітарний хаб. Чорнобаївці отримують гуманітарку — раз на місяць продуктові набори, раз у три місяці гігієнічні набори. Необхідність у гуманітарній допомозі велика. Роботи у селищі не багато — аграрне підприємство не потребує багато рук. Раніше чорнобаївці їздили працювати у Херсон, зараз і в Херсоні роботи небагато. Тому гуманітарна допомога стає у нагоді всім.
У селищі працюють — аптека, Нова Пошта, 12 магазинів. Є базар, на якому з 7 до 9 ранку кожного дня, продають фрукти, овочі і молочну і м’ясну продукцію. На околицях Чорнобаївки кілька мешканців тримають корів, тож тут завжди можна купити свіжу молочну продукцію. Є навіть магазинчик сувенірів».
Сувенірну продукцію виробляє місцева фірма “Поліграфія – принт”, яка працює тут більше 10 років. У магазинчику продають — футболки, чашки, шопери з чорнобаївськими принтами. Вони розлітаються, як гарячі пиріжки.
Поспілкувались з автором принтів — дизайнеркою Тетяною. Каже, що найбільш популярні футболки з гербом Чорнобаївкі. Ціни — від триста гривень, в залежності від якості тканини і малюнку. Враховують і побажання клієнтів. Купують здебільшого місцеві, відправляють родичам і друзям за кордон.
На околиці селища, у великому будинку з садом розташована зооклініка та зоопритулок. Поспілкувались з Марією Гончаренко, тендітною жінкою, яка волонтерить тут вже більше двох років. А почалось все з перших днів війни. Марія стала “годувальницею” для покинутих тварин. Двічі на день, вона переховуючись, перебігала вулицю, щоб погодувати бездомних собак та котів.
“Я помітила, що в нас на вулиці з’явилося багато покинутих тварин, вони блукали від хати до хати в пошуках їжі. Я почала підгодовувати їх біля свого будинку. Потім перенесла їдальню на перехрестя вулиць, подалі від будинків, бо сусіди лякались, хоч це і було вже небезпечно”, — розповідає волонтерка.
З часом Марія налагодила зв’язки з організаціями, які займались евакуацією та влаштуванням тварин із зони бойових дій. Їй допомагав місцевий житель Віталій Луцький. Він домовлявся про евакуаційні рейси раз на місяць, привозив корм.
Місцеві жителі дізналися, що Марія опікується покинутими тваринами, і до неї почали звертатися господарі, які не змогли забрати з собою домашніх тварин, Вони перераховували кошти на їжу, дівчина годувала, наглядала, лікувала покинутих тварин. Але від місцевих вже категорично не бере.
Після звільнення Херсона, в Чорнобаївку почали приїжджати волонтери, які привозили гуманітарну допомогу, ліки для людей і тварин.
“Я навчилась лікувати собак та котів, мій досвід лікування поранених та хворих тварин під час окупації допоміг. Згодом почала співпрацювати з фондом “UAnimals”, які допомагали із стерилізацією. Багато допомагає лікар-ветеринар Олександр Шевченко. Після підриву Каховської ГЕС притулки в Україні переповнені херсонськими котами та собаками, і з кожним разом все важче їх прилаштовувати в родини. Але працюємо, і чимало херсонських тваринок знайшли родину за кордоном”, — розповідає Марія.
В Чорнобаївському зоопритулку зараз знаходяться 25 цуценят, 10 дорослих собак, 10 котиків. Я беру їх від військових, збираю по окопах, у небезпечних місцях. З Херсонського військового аеродрому забрала 82 собаки. Хлопці привозять, часто поранених. Нещодавно з Кринків собачку доставили. Цуцика з осколковим пораненням привезли — вже вилікували і відправили у сім’ю за кордон. Чотири наші собаки поїхали у Німеччину, двоє цуценят у Фінляндію. Малеча вже повністю пройшла карантин, здорова та чекає на свою родину. Як тільки тваринок заберуть фонди для прилаштування, нова партія чотирилапих облаштується у чорнобаївському зоопритулку”.
Через Чорнобаївський притулок для тварин, яким опікується волонтер Марія Гончаренко, з початку окупації пройшло близько тисячі домашніх улюбленців.
Повертаючись до траси Херсон — Миколаїв, проходимо повз солідний пам’ятник радянської доби. Півобличчя знесено осколком — героя не впізнати. “Це Юрій Гагарін, — каже Наталя. — потрапив під обстріл, так і стоїть. Прийде час, все відбудуємо і поставимо нові пам’ятники”.
Авторка Ксенія Келєберда
Фото Микола Келєберда
