Болдині гори та розташовані у їх товщі Антонієві печери, які є частиною Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” оповиті безліччю легенд і переказів.
Так у літописах зазначено, що преподобний Антоній Печерський (відомий релігійний діяч) свого часу втік із Києва, рятуючись від гніву князя Ізяслава. У Чернігові Антонію припали до душі Болдині гори, і він влаштувався в одній із печер, тим самим дав початок чернечому життю на Чернігівщині.
Карта-схема Антонієвих печер у Чернігові
Антонієві печери — це система 350 метрових підземних ходів, які знаходяться у товщі Болдиних гір. Глибина їх залягання відносно поверхні Болдиної гори коливається від 2 до 12 метрів, а внутрішній обсяг сягає 7 тисяч кубічних метрів. Розташовуються вони на чотирьох рівнях. Найбільший інтерес представляє нижній ярус. Він зберігся в земляному варіанті. У різні часи печери служили як усипальниця і житло для ченців-аскетів.
Підземні храми й каплиці печер і сьогодні вражають відвідувачів та науковців своїми розмірами й архітектурними формами.
Гід-екскурсовод Іван Коцюра розповідає про історію заснування Антонієвих печер
Цікава ділянка печер — це залишки церкви-кістниці, яка була зруйнована в давнину і не відновлювалася. Вона займає площу 12 на 5 метрів, знаходиться між підземними церквами Миколи Святоші та Феодосія Тотемського.
Як відомо, церква Феодосія Тотемського є найбільшою на Лівобережній Україні. Висота храму преподобного Феодосія Тотемського досягає 8 м 40 см, що майже дорівнює висоті трьохповерхового будинку (і це під землею!). Щоправда, висока вологість підземелля не дозволяла використовувати дерев'яний іконостас, тому його місце зайняли ікони, виконані з цегли й заліза.
У найвищому підземному храмі преподобного Антонія Печерського
Найсвятішими місцями печер вважаються келія Антонія Печерського та гробниця з кістками ченців, убитих монголо-татарами.
Як свідчать писемні джерела, цілющі властивості Антонієвих печер були помічені давно. Ще в позаминулому столітті в келії Антонія Печерського лікували "біснуватих". Для цього їх залишали там на певний час у самоті.
Реконструкція: так усамітнювалися для молитви ченці в Антонієвих печерах
У ХХ сторіччі вплив печер на людський організм досліджували вчені. Віра в цілющу силу печер і сьогодні приводить сюди людей різного віку. Вони нікому нічого не пояснюють, купують вхідний квиток і просто моляться в місцях із посиленою енергетикою.
Біля входу в печери розташована Іллінська церква, датована XI століттям. Це — один з рідкісних зразків архітектури XI століття. Відомо, що її заклав князь Святослав Ярославович 1069 році.
Болдині гори та Антонієві печери оповиті безліччю легенд і переказів. І хоча не лише ці оповіді приваблюють сюди відвідувачів і туристів, все ж вони відіграють величезну роль у створенні загадкової атмосфери довкола пам'яток і відчуття дотику до якогось таїнства.
Найпопулярніша легенда Антонієвих печер базується на зустрічах із “привидом ченця”, який нібито мешкає у підземеллі. Однак, судячи з публікацій і розповідей співробітників заповідника, такі факти були зафіксовані досить давно — ще в минулому сторіччі. То чи не зник той привид із печер у наш швидкоплинний і насичений електронним випромінюванням час?
Ще за однією з легенд в кургані Гульбище на Болдиних горах похований відомий давньоруський богатир Ілля Муромець. Адже під час розкопок у ньому було виявлене поховання людини заможної, шанованої і фізично могутньої. Про останнє свідчили знайдені великих, невластивих як для тогочасних людей, розмірів, меч і шпори. Дослідники вважають, що похований у Гульбищі воїн міг бути прототипом славетного билинного богатиря.
Інша легенда розказує, що в дохристиянські часи на вершині Болдиної гори, серед велетенських дубів, існувало капище язичницького бога Перуна, де йому приносили криваві, часом і людські, жертви. Після прийняття чернігівцями християнства те капище було знищене, а самого ідола скинули в річку Стрижень, яка в ті часи протікала попід горою.
Найбільша кількість легенд і переказів болдиногірського циклу стосується Іллінського монастиря. Найпоширеніша з них розповідає про підземний хід, який нібито веде з Антонієвих печер аж до самої Києво-Печерської лаври і сьогодні завалений. Історики повністю спростовують цю вигадку й називають її фантастикою. Адже такий тунель повинен був мати довжину понад 100 км і проходити під Десною та Дніпром.
Цікавою і не такою фантастичною видається легенда про жорстокого, нехрещеного розбійника Малія, який грабував усіх, хто проходив чи проїздив вздовж схилів Болдиних гір. Приборкати його намагалися як сміливці, так і князівські богатирі, але ні в кого це не виходило. Тоді люди звернулись по допомогу до Святого Антонія. Той пішов до нього, поговорив і якимсь дивом схилив розбійника до каяття і прийняти хрещення. Згодом Малій узагалі постригся в монахи і закінчив своє життя у монастирі.
